Samostiyne opracuvannya oblik v bankah by Andrey Nazarov

Міністерство освіти і науки України Державний вищий навчальний заклад «Рівненський коледж економіки та бізнесу»

Бухгалтерський облік і звітність в комерційних банках навчальний посібник тем самостійного вивчення для студентів ІІ курсу спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит»

Рівне 2013 р.

Розробила: Логин Марина Олександрівна – викладач фінансово – кредитних дисциплін Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу», спеціаліст. Рецензенти: 1. Гонтаренко Наталія Адамівна – завідувач кафедри економіки та банківської справи Рівненського інституту слов’янознавства, кандидат економічних наук, доцент. 2. Самсон Людмила Степанівна – голова циклової комісії фінансово-кредитних дисциплін, викладач вищої кваліфікаційної категорії Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу», викладач-методист.

Розглянуто і схвалено на засіданні циклової комісії фінансово – кредитних дисциплін Протокол №_____ від «___»__________20___р. Голова циклової комісії: Самсон Л.С.

Зміст Вступ…………………………………………………………………………………………4 Зміст тематичного плану самостійної роботи студентів з дисципліни «Бухгалтерський облік і звітність у комерційних банках»…………………………………………………...5 Тема 1. Аналітичний та синтетичний облік в банках…………………………………6 1. Первинний облік в банках………………………………………………………………..6 2. Регістри синтетичного обліку……………………………………………………………7 3. Параметри і форми аналітичного обліку………………………………………………..8 Список використаних джерел……………………………………………………………..10 Тема 2. Банківська документація та її обіг……………………………………………11 1.Поняття про банківські документи та їх види………………………………………….11 2. Реквізити банківських документів……………………………………………………...13 3. Документообіг за банківськими операціями…………………………………………..14 Список використаних джерел……………………………………………………………..17 Тема 3. Облік операцій із власними акціями банку………………………………….17 1. Порядок обліку емісійних різниць……………………………………………………...17 2. Облік операцій із збільшенням статутного капіталу………………………………….18 3. Облік викуплених власних акцій……………………………………………………….19 Список використаних джерел……………………………………………………………..21 Тема 4. Порядок обліку результатів діяльності банку та нарахування дивідендів…………………………………………………………………………………..21 1.Порядок обліку результатів діяльності банку і розподілу прибутку…………………21 2. Облік нарахування і виплати дивідендів………………………………………………22 Список використаних джерел……………………………………………………………..23 Тема 5. Порядок виконання банками операцій з готівкою…………………………23 1. Касові операції – як важливий напрям діяльності банків…………………………….23 2. Порядок приймання банками готівки…………………………………………………..25 3. Порядок видачі готівки………………………………………………………………….27 4. Здійснення касових операцій через банкомати………………………………………..28 Список використаних джерел……………………………………………………………..29 Тема 6. Облік підкріплення операційної каси банку………………………………...29 1.Механізм проведення підкріплення банків готівкою………………………………….30 2. Облік операцій з підкріплення каси……………………………………………………31 Список використаних джерел……………………………………………………………..36 Тема 7. Ревізія каси та відображення в обліку результатів ревізії…………………36 1.Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах…………………..36 2. Ревізія каси банку………………………………………………………………………..37 3. Відображення в обліку результатів ревізії……………………………………………..38 Список використаних джерел……………………………………………………………..39 Тема 8.Облік операцій з використанням платіжних карток………………………..39 1.Поняття про пластикові платіжні картки………………………………………………39 2.Облік розрахунків з допомогою платіжних карток……………………………………41 Список використаних джерел……………………………………………………………..43 Тема 9. Порядок відкриття депозитних рахунків клієнтів………………………….43 1. Порядок відкриття депозитних рахунків для фізичних осіб………………………….43 2. Порядок відкриття депозитних рахунків для юридичних осіб……………………….46 Список використаних джерел……………………………………………………………..50 3

Вступ Навчальними планами підготовки фахівців економічних спеціальностей поряд з аудиторними заняттями передбачається самостійна робота студентів, яка є невіддільною складовою навчального процесу. Мета самостійної роботи – закріпити знання, здобуті студентами на лекціях, на інших видах аудиторних занять, самостійно оволодіти теоретичними знаннями з фахових дисциплін і набути навичок вирішення практичних завдань, що виникають в процесі господарської діяльності. Бухгалтерський облік в комерційних банках є прикладною (функціональною) економічною дисципліною. За його допомогою на практиці реалізується (втілюється) одна з найважливіших функцій управління: накопичення інформації про фінансовогосподарську діяльність банку. Дисципліна «Бухгалтерський облік і звітність в комерційних банках» є однією з основних у процесі підготовки фахівців зі спеціальності «Фінанси і кредит» і допоможе їм впевнено орієнтуватися в питаннях обліку та звітності в банках. Головна мета вивчення дисципліни полягає у формуванні в майбутніх фінансових та банківських працівників фундаментальних знань та освоєнні концептуальних основ бухгалтерського обліку як інформаційної бази прийняття ефективних управлінських рішень в КБ. У навчальному посібнику наведено тематичний план самостійної роботи з дисципліни «Бухгалтерський облік і звітність в комерційних банках» з розподілом його в часі. До кожної теми вміщено головні теоретичні відомості з тлумаченнями ключових понять та список рекомендованих джерел. Зміст посібника в логічній послідовності відображає структуру дисципліни. Посібник призначений і підготовлений відповідно до типової програми молодшого спеціаліста зі спеціальності «Фінанси і кредит».

Зміст тематичного плану самостійної роботи студентів з дисципліни «Бухгалтерський облік і звітність у комерційних банках» № п/п

№ з/п теми

Назва теми

Кількість годин

Вид заняття

Форма ПСРС

Форма контролю

І. Система бухгалтерського обліку та звітності в банках. 1.

Аналітичний та синтетичний облік в банках Банківська документація та її обіг

теорія

IІ. Облік власного капіталу 2 теорія Облік операцій із власними

акціями банку

Порядок обліку результатів діяльності банку та нарахування дивідендів

теорія

ІІI. Облік касових операцій. 2 теорія Порядок виконання банками

операцій з готівкою

конспектування стор підручника [2], ст. 35-37; [3], ст. 42-45. конспектування стор підручника [1], ст. 20-21; [2], ст. 31-33.

Усне опитування

конспектування стор підручника [2], ст.47-50; [3], ст. 56-62.

Усне опитування

конспектування стор підручника [2], ст. 62-63.

Фронтальне опитування

конспектування стор підручника [3], ст. 91-118.

Усне опитування

Облік підкріплення операційної каси банку

теорія

конспектування стор підручника [3], ст. 51-54; [4], ст. 83-90.

Фронтальне опитування

Ревізія каси, відображення в обліку результатів ревізії

теорія

конспектування стор підручника [2], ст. 54-57.

Усне опитування

ІV. Облік розрахункових операцій. 8.

Облік операцій з використанням платіжних карток

V. Облік депозитних операцій. 2 теорія Порядок відкриття депозитних

рахунків клієнтів

Всього:

теорія

конспектування стор підручника [3], ст. 227-230.

Фронтальне опитування

конспектування Інструкція затверд. Постановою НБУ 12.11.2003 р. № 492;27.12.2007 р. № 481.

Усне опитування

Тема 1: Аналітичний та синтетичний облік в банках. Програмна анотація: 1. Первинний облік в банках. 2. Регістри синтетичного обліку. 3. Параметри і форми аналітичного обліку. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Характеристику та призначення первинних документів.  Основні регістри синтетичного обліку.  Основні регістри аналітичного обліку. Вміти:  Правильно відображати операції в обліку банківської систематизуються в синтетичних та аналітичних регістрах.  Контролювати правильність їх відображення в обліку.

установи,

як

1. Первинний облік в банках Невід’ємною частиною ефективного облікового механізму в банку є первинний облік, що базується на документуванні банківських операцій. Отже, первинні документи — це підстава для відображення операцій за балансовими та (або) позабалансовими рахунками. Первинні документи класифікують за такими ознаками: - місцем складання — зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків) та внутрішні (оформлені в банку); - змістом — касові та меморіальні. Меморіальні призначені для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій. До меморіальних документів (паперових або електронних), що використовуються для безготівкових розрахунків, належать: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги - доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки. Меморіальними ордерами оформляються також операції, які відображаються за позабалансовими рахунками. Касовими документами, які поділяються на прибуткові і видаткові, оформляються операції з готівкою. Заповнюються касові документи відповідно до вимог Національного банку з організації касової роботи в банках України. З огляду на те що записи в бухгалтерському обліку здійснюються на підставі первинних документів, у них зазначаються кореспондуючі рахунки за дебетом та кредитом, вказується сума операції, дата її виконання. Кожен первинний документ в обов'язковому порядку підписується відповідальним виконавцем. Якщо операція підлягає додатковому контролю, то проставляється підпис контролера. Якщо ж 6

операція виконувалася за відповідним розпорядженням, то на первинному документі повинен бути підпис уповноваженої особи. Важливою умовою оформлення первинних документів є заповнення всіх передбачених реквізитів. Інформація, наведена у первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. 2. Синтетичний облік та його регістри. Бухгалтерський облік має забезпечувати реалізацію двох функцій, а саме запис інформації про операції, які виконуються банком, та запис детальної інформації про кожного контрагента і кожну операцію. Ця інформація систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Синтетичний облік дає змогу отримати агреговану і систематизовану бухгалтерську інформацію щодо фінансового стану банку і контролювати правильність відображення операцій в бухгалтерському обліку. Регістри бухгалтерського обліку мають містити назву, період реєстрації операції, прізвища і підписи, що ідентифікують осіб, які брали участь у їх складанні. До регістрів синтетичного обліку належать: оборотно-сальдовий баланс, касові журнали, книга реєстрації відкритих рахунків тощо. Вони відрізняються ступенем узагальнення інформації і використовуються для звірки даних аналітичного та синтетичного обліку (додатки № 3, 4, 5, 6). Ведення синтетичного обліку забезпечується за допомогою рахунків П, III, IV порядків Плану рахунків бухгалтерського обліку. Серед форм регістрів синтетичного обліку банки зобов'язані передбачати щоденний оборотно-сальдовий баланс, в якому відображаються обороти за дебетом і кредитом за день, вихідні залишки за активом і пасивом за кожним балансовим рахунком IV порядку. Правильність складання щоденного балансу, оборотів та залишків контролюється рівністю дебетових і кредитових оборотів та залишків за активом і пасивом. Оборотно-сальдовий баланс як основний регістр синтетичного обліку роздруковується щодня на паперових носіях. У Положенні про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України (затверджене ПП НБУ від 30.12.98 за № 566) описано вимоги до порядку формування оборотно-сальдового балансу. Ведення регістрів синтетичного й аналітичного обліку підпадає під процедури внутрішньобанківського контролю (адміністративного і бухгалтерського). Адміністративний контроль стосується налагодження безпосередньо контрольного процесу в банку. Заходи внутрішнього бухгалтерського контролю спрямовуються на процес обліку кожної банківської операції з тим, щоб забезпечити: — облік кожної операції відповідно до вимог законодавства України; — відображення змісту операції в балансі банку в тому періоді, протягом якого вони були здійснені. Письмовим підтвердженням повного і своєчасного здійснення операції є записи в облікових регістрах, проведені на основі первинних документів. Правильно організована система бухгалтерського обліку в банках забезпечує: * нагромадження докладної інформації про операцію; * визначення її вартості та часу проведення; * перевіряння правильності відображення інформації; * арифметичну точність записів; 7

* підбиття підсумків та узгодженість бухгалтерських записів; * повідомлення про помилки і розбіжності. Важливим елементом внутрішнього бухгалтерського контролю є вивіряння (порівняння) записів у облікових регістрах з первинними документами. У разі виявлення розбіжності записи в регістрах бухгалтерського обліку приводяться у відповідність до первинних документів. За результатами вивіряння банк визначає характер і суми розбіжностей, аналізує вивірені записи і перевіряє їх обґрунтування. 3. Параметри і форми аналітичного обліку Детальна інформація про кожного контрагента та кожну операцію фіксується на рівні аналітичного обліку. Основним регістром, якого є аналітичний (особовий рахунок). Особові рахунки відкриваються за кожним балансовим і позабалансовим рахунком. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей і програмного забезпечення. Особові рахунки мають такі обов’язкові реквізити: - номер особового рахунку; - дату здійснення попередньої операції; - дату здійснення поточної операції; - код банку, в якому відкрито рахунок; - код валюти; - суму вхідного залишку за рахунком; - код банку-кореспондента; - номер рахунку кореспондента; - номер документа; - суму операції; - суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; - суму вихідного залишку. Особові рахунки клієнтів складаються у двох примірниках. Другий примірник особового рахунку є випискою з особового рахунку і призначений для видачі клієнту. Порядок та періодичність надання виписок обумовлюються договором про розрахунково-касове обслуговування. Важливим елементом бухгалтерського контролю є перевірка відповідності оборотів та залишків за рахунками аналітичного обліку оборотам і залишкам за відповідними рахунками синтетичного обліку. У разі виявлення розбіжностей з'ясовуються їх причини та вживаються заходи, спрямовані на їх усунення. Особовий рахунок є формою облікового регістру. Обліковий регістр — це письмовий документ (бухгалтерська форма), який містить накопичені та систематизовані за певними ознаками дані первинних документів. Облікові регістри є базою для складання бухгалтерської звітності, найважливішою складовою бухгалтерської звітності є загальна фінансова звітність. Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан та результати діяльності банку за звітний обліковий період. Виокремлення особових рахунків залежить від виду активу, зобов'язань і власного капіталу з розподілом за контрагентами. Особові рахунки підлягають реєстрації в спеціальній книзі, де для кожного балансового рахунка IV порядку відводяться окремі аркуші. У ній реєструються всі особові рахунки клієнтів, а також рахунки, відкриті за внутрішньобанківськими 8

операціями (облік майна, власного капіталу, доходів, витрат, результатів діяльності, розрахунків). У разі закриття рахунка в книзі проставляється дата і вказується причина закриття. Книга зберігається у головного бухгалтера; зміни у реєстраційних записах можуть здійснюватись тільки з його дозволу. За деякими балансовими рахунками аналітичний облік ведеться на зведених особових рахунках чи в операційних журналах, книгах, картках у вигляді хронологічного запису операцій для забезпечення контролю за використанням коштів за цільовим призначенням. Наприклад, для обліку касових операцій застосовується «Книга обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку»; у разі розрахунків розрахунковими чеками може використовуватися зведений особовий рахунок за аналітичним рахунком «Розрахунки чеками»; видачу розрахункових чекових книжок можна обліковувати за спеціальними картками обліку тощо. У сучасних умовах процес бухгалтерського обліку в банках автоматизований. Кожен об'єкт аналітичного обліку характеризується набором параметрів, необхідних для побудови звітності (рис.2.1)

Рис. 2.1. Параметри аналітичного обліку Обов'язкові параметри запроваджуються з урахуванням вимог Національного банку України щодо звітності банків. Вони є обов'язковими під час оформлення нового контрагента або у разі відкриття аналітичного рахунка. Загальні обов'язкові параметри дають змогу: 1) отримати інформацію про всі відкриті клієнту рахунки; 2) вибрати сукупність рахунків, які мають задану характеристику для складання звітності.

Необов'язкові параметри є рекомендованими для заповнення. Вони можуть використовуватися при організації управлінського і податкового обліку в банку, а також при наданні звітності менеджерам банку та іншим органам. Спеціальні параметри застосовуються до окремих груп аналітичних рахунків залежно від їх економічного змісту. Такі параметри використовуються для автоматизованого ведення деяких операцій та надання спеціальної звітності Національному банку України. Наприклад, для кредитних рахунків ці параметри передбачають забезпечення, вид кредиту, дату видачі кредиту, дату повернення, кількість пролонгацій; для депозитних рахунків — дату і строк розміщення, дату повернення коштів. Кожному особовому рахунку надається відповідний номер, який може мати до 14 знаків. Перші п'ять (зліва направо) жорстко регламентовані, інші дев'ять (від шостого знака до чотирнадцятого) банк формує самостійно відповідно до визначених параметрів аналітичного обліку. Знаки набувають значень від 0 до 9. Номер рахунка не може містити менше ніж п'ять знаків. Схема побудови номера аналітичного (особового) рахунка наведена нижче (рис. 2.2). **** (чотири знаки) * (один знак) Номер балансового Ключовий розряд рахунка IV порядку А В

********* (дев'ять знаків)

С - формується банком самостійно - код валюти - код філії -порядковий номер реєстрації особового рахунка - код клієнта - характеристика контрагента та ін. Рис. 2.2. Схема побудови номера аналітичного (особового) рахунка У номер аналітичного рахунка включають лише частину параметрів з усього набору; інші параметри зберігаються поза номером рахунка і можуть використовуватися під час виконання окремих операцій та складання звітності.



Список використаних джерел: 1. Правила ведення аналітичного обліку в банках України: Затв. пост. Правління НБУ від 18.06.2003р. № 255. 2. Спяк Г. І., Фаріон Т.І. Облік в банках. Курс лекцій. – Тернопіль: ТНЕУ. – 2009. – 184 с. 3. Литвин Н.Б. Фінансовий облік в банках (у контексті МСФЗ): Підручник. – К.: «Хайк – Тек Прес», 2010. – 608 с.

Тема 2: Банківська документація та її обіг. Програмна анотація: 1.Поняття про банківські документи та їх види. 2. Реквізити банківських документів. 3. Документообіг за банківськими операціями. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Характеристику та класифікацію банківських документів.  Основні реквізити банківських документів.  Порядок документообігу за банківськими операціями. Вміти:  Правильно відображати операції комерційних банків на основі банківських документів.  Контролювати правильність та якість заповнення основних реквізитів банківських документів. 1. Поняття про банківські документи та їх види. Операції комерційних банків здійснюються і відображаються в обліку на основі документів. Банківський документ - письмове розпорядження господарської організації чи банку, що містить необхідну і достатню інформацію для здійснення банківських операцій, підтверджує їх законність і служить основою для відображення операцій у бухгалтерському обліку. Банківська документація - це сукупність використовуваних банком документів, які являються письмовим свідоцтвом здійснюваних операцій і обґрунтовують відображення їх в бухгалтерському обліку. Банківські документи являються основою фінансового обліку. Від їх якості в значній мірі залежить і якість облікових даних. Банківські документи класифікуються за такими ознаками:

Сукупність документів, що використовуються банком для ведення бухгалтерського обліку і контролю, складає банківську документацію. За місцем складання документи поділяються на: внутрішні, що оформлені в банку та зовнішні, що одержані від клієнтів та інших установ. За призначенням розрізняють: розпорядчі документи, тобто такі, що містять дозвіл на виконання операції та виконавчі документи. За змістом операцій документи класифікуються: на касові, меморіальні та інші. Касовими документами оформляються операції з приймання і видачі готівки касою банку. Вони поділяються на прибуткові та видаткові. Меморіальні документи використовуються для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками. До меморіальних документів відносяться: меморіальні ордери, платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, платіжні вимоги, розрахункові чеки, інші платіжні інструменти, що визначаються нормативно-правовими актами Національного банку. Меморіальні документи являють собою оформлені в письмовому вигляді вимоги або доручення громадян на перерахування грошових коштів у безготівковій формі за отримані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи, надані послуги, а також, по іншим платежам. Основне місце серед них займають розрахункові документи, які подаються в банк клієнтами. До них відносяться : 1) платіжні вимоги 2) платіжні доручення 3) заяви на відкриття акредитиву та інші. Окрему групу меморіальних документів складають внутрішньобанківські: меморіальні ордери розпорядження кредитного відділу по результатах регулювання або перевірки заборгованості по позичкових рахунках, часткове списання коштів по погашенню картотек (рах. 9803). Меморіальний ордер - це обліковий бухгалтерський документ, який містить вказівку про запис господарських операцій на рахунках бухгалтерського обліку, що взаємно кореспондують. Меморіальний ордер складають на спеціальному бланку за первинними документами. У меморіальному ордері зазначають номери рахунків, які дебетуються і кредитуються, суми по кожній операції, найменування банку-платника і банку-одержувача коштів, призначення платежів та посилання на документи. До позабалансових документів відносяться : прибуткові позабалансові ордери видаткові позабалансові ордери Ці документи складаються для прийому та видачі цінностей і документів, які обліковуються на позабалансових рахунках. Грошово-розрахункові документи в залежності від місця їх формування поділяються на : 1. Банківські, тобто ті, які складаються установами банків 2. Документи, які надходять від клієнтів. До банківських документів відносяться : меморіальні ордери, прибуткові та видаткові ордери, зави на переказ готівки. До клієнтських документів належать: платіжні вимоги, платіжні доручення, грошові чеки і т.д. По операціях, які мають масовий характер в цілях скорочення кількості бухгалтерських записів використовують зведені документи, які об'єднують декілька однорідних операцій: зведені платіжні вимоги, зведені ордери та інші. 12

Форми документів, що підприємства подають банкам, а також документів, що вони отримують від банків на підтвердження виконання відповідних операції, включені в уніфіковану систему грошово-розрахункової документації. Вони затверджені Правлінням НБУ і стандартизовані. Для складання документів використовуються стандартні бланки встановленого зразка, виготовлені друкарським способом. Широко застосовується складання грошово-розрахункових документів на електронно-обчислювальних машинах (з аналогічним розташуванням усіх даних, передбачених стандартною формою друкарського бланку за певною операцією). Відповідальність за своєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, а також за правильність відображення операцій в облікових регістрах несуть особи, які складали і підписували ці документи (регістри). Банки самостійно визначають порядок формування і зберігання первинних документів, облікових регістрів і звітів, забезпечують їх сувору схоронність. Вилучення первинних документів, облікових регістрів і звітів здійснюється тільки за Постановою уповноважених державних органів відповідно до чинного законодавства України. Вилучення оформляється протоколом (актом), копія якого вручається під розписку відповідальній службовій особі банку. У присутності представників органів, які здійснюють вилучення, відповідні службові особи банку мають право зняти копії документів та зобов'язані скласти реєстр документів, які вилучаються, із зазначенням підстав і дати їх вилучення. Копії вилучених документів та протоколів (актів) зберігаються в окремій справі. У разі втрати або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник банку письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів і з'ясування причин їх зникнення або знищення. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником банку. Копія акта подається до територіальних управлінь НБУ в 10-денний термін від дати його підписання. 2. Реквізити банківських документів. Всі документи, на підставі яких здійснюються операції містять необхідні дані, що характеризують ці операції. Дані, які складають елементи документа, називають реквізитами. До числа обов'язкових реквізитів відносяться : • назва документа; • номер та дата складання документа; • назва підприємства (банку), від імені якого складено документ; • назва одержувача коштів; • зміст операції; • сума операцій (цифрами та прописом); • номери рахунків за дебетом і кредитом; • назви банків (одержувача та платника коштів), їхні номери за МФО; • підписи осіб, відповідальних за здійснення операцій та відтиск печатки юридичної особи. Реквізити в документах розташовані в певній послідовності : відомості розміщені в лівій частині, бухгалтерські та статистичні. Таке розташування реквізитів полегшує контроль за змістом правильністю оформлення документа і перенесення інформації з документа в ПЕОМ. 13

В банках застосовують єдині типові документи, які характеризуються єдиною формою, якістю та розташуванням усіх обов'язкових реквізитів. Серед документації банку виділяють деякі групи документів, які носять назву уніфікованих, тобто пристосованих для оформлення операцій в межах одного міста. Це пояснюється специфікою наявних в даних документах обов'язкових реквізитів. З поміж обов'язкових реквізитів виділяють також специфічні реквізити, які притаманні окремим видам документів, таких як акція, облігація, вексель, сертифікат та інші. У ряді цінних паперів набір реквізитів підтверджується законодавчою вагою і вони є головною умовою правильного оформлення ряду документів. 3. Документообіг за банківськими операціями Щоб упорядкувати рух документів і своєчасно відобразити господарські операції у бухгалтерському обліку, банки розробляють графіки документообігу. Документообіг за банківськими операціями - це послідовне переміщення грошово-розрахункових документів від моменту їх виписування або надходження ззовні до завершення операції за робочий день і передання у поточний архів. Правильна і чітка організація документообороту забезпечує :  своєчасність виконання операцій  швидкість і якість обслуговування клієнтів  ефективність банківського контролю  прискорення обертання засобів розрахунків  нормальний режим робочого дня обліково-операційного апарату банку. Національний банк України надає комерційним банкам ліцензії на ведення банківських операцій лише тоді, коли в них є внутрішні документи, які регламентують діяльність, що за законом підлягає ліцензуванню. Графіком документообігу визначено порядок переміщення документів між банком і клієнтами, між різними установами банків, кількість підрозділів, через які проходить кожен первинний документ, та виконавці, які беруть у цьому участь. Він регламентує максимальний час перебування документів у підрозділі, терміни, відведені для відображення інформації в обліку. Рух документів залежить від специфіки тих або інших операції, структури обліково-операційного апарату банку, автоматизації обліку тощо. Тому порядок проходження документів банк установлює самостійно з урахуванням вимог НБУ до окремих операцій. Порядок проходження документів в середині установи банку встановлюється головним бухгалтером у відповідності з основними правилами документообороту і контролю та затверджується керівником установи банку. При цьому банки дотримуються таких основних правил:  кожен документ підлягає попередньому контролю;  документи щодо безготівкових розрахунків спершу проводять за дебетом рахунків платників і лише потім - за кредитом рахунків одержувачів;  прибуткові касові документи служать підставою для відображення операцій в обліку тільки після того, як гроші отримано касою банку, а видаткові - направляють у касу для оплати тільки після відображення видаткових касових операцій за рахунками бухгалтерського обліку.

Отже, суть документообігу полягає у безперервному русі (переміщенні) розрахунково-грошових документів між підприємствами, організаціями й установами, між ними та банками, а також між різними установами банків. Документообіг за банківськими операціями проходить послідовні стадії. На першій стадії перевіряють форму і сутність документів, що надійшли, а також оцінюють можливість здійснення операцій залежно від стану рахунків. На другій стадії на основі документів операції відображають у бухгалтерських регістрах, і їх підписують відповідальні виконавці, а в необхідних випадках контролюючі працівники. На третій стадії - документи групують і брошурують у папки для здавання в поточний архів. Окрім графіка документообігу в установі банку складається графік обслуговування основних клієнтів. В ньому для кожного клієнта встановлюється час, протягом котрого операційний відділ банку приймає від пред'явника клієнта документи для оформлення операцій. Він сприяє рівномірності навантаження обліково-операційного апарату і економії часу клієнтів. В банку встановлюється графік документообігу, в якому вказується певний час (інтервал) для розрахунково-касового обслуговування клієнтів і час проходження документів по всім ділянкам їх обробки. Графік документообігу затверджується керівником банку. При складанні графіка документообігу враховується наступне : 1) Документи по збору виручки надходять з каси перерахунку до операційних працівників до початку робочого дня. Документи по виручці, інкасованій на протязі операційного дня, надходять з каси по мірі перерахунку виручки, але не пізніше 13 годин. Звірка касових журналів з даними каси закінчується до 15 годин. 2) Розрахунково-грошові документи, прийняті від клієнтів у другій половині робочого дня, оформляються для проведення перед строком платежу (в кінці робочого дня). 3) Оформлення оплати документів з рахунку 9803 і оформлення до проведення документів, які надійшли з вечірньої і ранкової пошти проводяться з ранку до 10 годин, причому лише документи, які надійшли, оплачуються по мірі надходження часу обслуговування відповідних клієнтів. 4) Початок і режим роботи тих працівників банку, які приймають, сортують, перевіряють і реєструють поштову кореспонденцію, яка надійшла в банк встановлюється з таким розрахунком, щоб документи, які надійшли з пошти вечором і зранку поточного дня були оброблені і передані операційним працівникам до початку їх робочого дня, а документи, які надходять на протязі дня оперативно оброблялись і передавались по призначенню. 5) Документи від клієнтів приймаються на протязі всього робочого дня банку. Документи, які надійшли в банк до кінця операційного дня, оформляються для проведення по балансу поточного дня, а документи, які надійшли в банк після закінчення операційного дня проводяться по балансу наступним робочим днем банку. Платіжні вимоги по іногороднім розрахункам, прийнятим на інкасо не пізніше за 2 години до кінця робочого дня, в той же день відсилаються в банки, які обслуговують платників. 6) Документи від одних операційних працівників іншим операційним працівникам для зарахування і списання сум по рахунках клієнтів даної установи банку передаються без затримки по мірі надходження і обробки документів. 15

7) Інформація (документи) по операціях поточного дня в обчислювальний центр передається для обробки по спеціальному графіку. 8) Записи в особових рахунках, складених на ПЕОМ і звірка їх підсумків по балансових і позабалансових рахунках з зведеними картками перевіряється відповідальними виконавцями після закінчення обідньої перерви. 9) Документи в експедицію передаються по мірі оформлення. На основі вищезгаданих даних можна скласти графік документообороту грошоворозрахункових документів на протязі робочого дня банку, враховуючи, шо робочий день починається з 9.00 і закінчується о 18.00. Зобразимо приблизну схему документообороту операційного відділу банку на протязі певного робочого дня (рис. 1)

1) Поступлення платіжних документів до оплати від клієнтів при початку операційного дня в установі банку о 10.00 2) Перевірка правильності оформлення документів : визначається суть операції та можливість її проведення, виходячи з наявних коштів на рахунку ; перевірка зразка підпису представника клієнта. Після перевірки документів ставиться підпис відповідального виконавця. 3) Передача перевірених документів з проставленими проводками в бухгалтерію банку. 4) Групування документів по балансових та позабалансових рахунках для відображення в бухгалтерському обліку; підрахунок документів, складання описів по групах документів. На роботу в бухгалтерії відводиться 2 години - з 12.00 до 14.00 5)Поступлення згрупованих документів для подальшої обробки в обчислювальний центр банку. 6) Відправка документів електронною поштою через розрахунково-касовий центр (РКЦ) для здійснення розрахунків. Відведений для цього час - 14.00-16.00. Обробка інформації з документів для отримання балансу на поточний робочий день банку 16.00-18.00 7) Групування та підшивка в папки документів згідно їх видів і формування " документів дня ". Час виконання з 16.00 до 17.30. 8) Здача в архів "документів дня ". 9) Зберігання банківської документації. Графіки документообігу за різними операціями банку можуть набувати різних форм, їх оформляють у вигляді схем або перелік. робіт зі створення, перевірки та оброблення документів. Графіка розробляє кожний підрозділ банку. В них указуються всі виконавці, взаємозв'язки між ними і терміни виконання робіт. Графік документообігу в банку затверджує керівник установи. Крім графіка документообігу, в кредитних установах складають графіки обслуговування клієнтів, у яких для кожного підприємства, організації чи установи 16

встановлюють час, протягом якого операційний відділ банку приймає від представника організації або через систему «клієнт-банк» документи для відображення операцій у бухгалтерському обліку.



Список використаних джерел: 1. Спяк Г. І., Фаріон Т.І. Облік в банках. Курс лекцій. – Тернопіль: ТНЕУ. – 2009. – 184 с. 2. Литвин Н.Б. Фінансовий облік в банках (у контексті МСФЗ): Підручник. – К.: «Хайк – Тек Прес», 2010. – 608 с.

Тема 3: Облік операцій із власними акціями банку. Програмна анотація: 1.Порядок обліку емісійних різниць. 2. Облік операцій із збільшенням статутного капіталу. 3. Облік викуплених власних акцій. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Порядок обліку операцій з власними акціями комерційного банку;  Порядок відображення в обліку емісійних різниць;  Випадки анулювання акції та списання з балансу банку;  Бухгалтерські проведення при внесенні сум акціонерами за ще незареєстрованими змінами до статутного капіталу та після реєстрації збільшення капіталу. Вміти:  Відображати в обліку операції з власними акціями КБ;  Здійснювати облік емісійних різниць;  Формувати бухгалтерські проведення, що виконуються в разі анулювання акцій та змінами в статутному капіталі банку. 1. Порядок обліку емісійних різниць. Акції комерційного банку можуть продаватися за ціною відмінною від їхньої номінальної вартості. Зауважимо, що банк не може реалізовувати акції за ціною, нижчою від номіналу. У разі продажу акцій банку за ціною, вищою від їхньої номінальної вартості, виникають емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - це перевищення суми коштів, отриманих від первинного випуску або продажу власних акцій (інших корпоративних прав), над їх 17

номіналом або перевищення номіналу акцій (інших корпоративних прав) над вартістю їх викупу. Емісійна різниця між ціною розміщення акцій та їх номінальною вартістю обліковується за пасивним рахунком 5010 «Емісійні різниці». Під час подальшого викупу власних акцій різниця між номінальною вартістю та ціною викупу акцій списується з цього самого рахунку в межах залишку. За кредитом рахунку проводяться суми позитивної різниці в разі первинного та подальшого розміщення акцій. За дебетом рахунку проводяться суми списання різниці між ціною викупу та номінальною вартістю акцій у межах залишку під час викупу власних акцій. Розглянемо облік емісійних різниць на прикладі. Комерційним банком оголошено емісію простих акцій. Номінальна вартість акції -10 грн., обсяг емісії -1 000 000 грн. (100 000 акцій). Після реєстрації емісії несплачена частка статутного капіталу склала 400 000 грн. (40 000 акцій). Банк реалізував 30 000 акцій після реєстрації емісії за ціною 12 грн. за акцію. За вказаними операціями після реєстрації емісії акцій у бухгалтерському обліку виконуються такі проведення: • на суму номінальної вартості реалізованих акцій: Дт Кореспондентський рахунок (1200) - 300 000 грн. Кт 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» - 300 000 грн. • на суму перевищення вартості реалізації акцій над їхньою номінальною вартістю: Дт Кореспондентський рахунок (1200) - 60 000 грн. Кт 5010 «Емісійні різниці» - 60 000 грн. Бухгалтерські проведення за рахунками групи 500 «Статутний капітал банку» відображаються в обліковій системі тільки головного банку - юридичної особи. Комерційні банки - юридичні особи мають право надавати дозвіл своїм філіям на розміщення емітованих цінних паперів серед клієнтів банку. Кошти, що отримані філією банку за реалізовані акції, зараховуються на рахунок 3641 «Кредиторська заборгованість за розрахунками за цінними паперами для банку» і перераховуються банку-юридичній особі через рахунки групи 390 «Розрахунки між філіями та іншими підвідомчими установами банку» для формування статутного капіталу. Банк-юридична особа зараховує кошти за реалізовані філією акції на підставі отриманих від філії документів. Випуск і розповсюдження банком акцій власної емісії супроводжується певними витратами, які відображаються в обліку за рахунком 7103 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами». 2. Облік операцій із збільшення статутного капіталу. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо оплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено. Кошти, що отримані від засновників (акціонерів, учасників) банку за акціями, частками, паями до реєстрації змін до статутного капіталу обліковуються банком за пасивним рахунком 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом». 18

За кредитом рахунку проводяться суми, що отримані банком в оплату акцій (часток, паїв) до реєстрації статутного капіталу. За дебетом рахунку проводяться суми зареєстрованого статутного капіталу, що перераховані на рахунки 5 класу, або суми, повернені акціонерам (учасникам), якщо випуск акцій (часток, паїв) не зареєстровано. При внесенні сум акціонерами за ще незареєстрованими змінами до статутного капіталу банку виконується проводка: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом» Після реєстрації збільшення статутного капіталу банку в бухгалтерському обліку здійснюється проводка: Дт 3630 «Внески за незареєстрованим статутним капіталом» - на суму попередніх внесків до статутного капіталу Кт 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» Кт 5010 «Емісійні різниці» - на суму емісійних різниць. Одночасно на суму, що залишається внести протягом року з часу реєстрації змін, виконується така проводка: Дт 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» Кт 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку». Отримання коштів до статутного капіталу згідно з зареєстрованими змінами супроводжується такою бухгалтерською проводкою: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620«Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 5001 «Несплачений зареєстрований статутний капітал банку» - на номінальну вартість акцій (вартість паїв, часток), за які надійшла оплата Кт 5010 «Емісійні різниці» - на суму емісійних різниць. 3. Облік викуплених власних акцій. Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки мають право придбавати власні акції або паї. При цьому банки зобов'язані письмово повідомляти НБУ про укладені угоди протягом 5 робочих днів з дати їх укладення. Водночас банкам не дозволяється придбання власних акцій, якщо це може призвести до падіння регулятивного капіталу нижче за мінімальний рівень. Якщо банк має намір придбати загальну кількість власних акцій або паїв у розмірі 10 і більше відсотків загальної емісії, то він має письмово повідомити НБУ за 15 календарних днів до укладення угод. Національний банк України має право заборонити банку купівлю власних акцій або паїв у разі, якщо це може призвести до погіршення фінансового стану банку. Викуплені власні акції банк може перепродати, розповсюдити серед своїх працівників або анулювати. Ці акції повинні бути реалізовані або анульовані протягом одного року. Упродовж цього періоду розподіл прибутку, а також голосування і визначення кворуму на Загальних зборах акціонерів проводяться без урахування викуплених банком власних акцій. 19

Облік власних акцій, викуплених в акціонерів для подальшого перепродажу або анулювання в установленому порядку, здійснюється за контрпасивним рахунком 5002 «Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)» за номінальною вартістю. За дебетом цього рахунку проводяться суми викуплених акцій (часток, паїв), а за кредитом - суми проданих та анульованих акцій (часток, паїв). Різниця між номінальною вартістю та вартістю викупу власних акцій списується в межах кредитових залишків з рахунку 5010 «Емісійні різниці», а у разі недостатності залишку коштів за рахунком 5010, з рахунків 5022 «Інші фонди банку», або 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років». Викуп власних акцій в акціонерів банку за ціною, яка вища, ніж номінальна вартість, відображається такими проводками: Дт 5002 «Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)» - за номінальною вартістю Дт 5010 «Емісійні різниці» - на суму, що перевищує номінальну вартість або 5022 «Інші фонди банку» або 5030 «Нерозподілені прибутки минулих років» - у разі недостатності залишку коштів за рахунком 5010. Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб». Викуп власних акцій в акціонерів банку за ціною, яка нижча ніж їх номінальна вартість, супроводжується такими бухгалтерськими записами: Дт 5002 «Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)» - за номінальною вартістю Кт 5010 Емісійні різниці - на суму різниці між номінальною вартістю та ціною викупу Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб». У випадку перепродажу викуплених акцій, здійснюються такі проводки: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 5002 «Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)» - за номінальною вартістю Кт 5010 «Емісійні різниці» - на суму різниці між ціною продажу та номінальною вартістю акцій. Анулювання акцій, викуплених в акціонерів, у бухгалтерському обліку відображається такою проводкою: Дт 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку» Кт 5002 «Власні акції (частки, паї), що викуплені в акціонерів (учасників)». Анулювання акцій призводить до зменшення розміру капіталу банку. Банк не має права без згоди НБУ зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня. Капітал банку не може бути меншим статутного капіталу. 20



Список використаних джерел: 1. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затв Постановою НБУ від 30.12.97р № 466 (із змінами і доповненнями). 2. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік в банках: Підручник. – вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2009. – 816с. 3. Литвин Н.Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): Підручник .-К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 608с.

Тема 4: Порядок обліку результатів діяльності банку та нарахування дивідендів. Програмна анотація: 1.Порядок обліку результатів діяльності банку і розподілу прибутку. 2. Облік нарахування і виплати дивідендів. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Ведення обліку розрахунків з акціонерами за дивідендами, бухгалтерські проведення, які виконуються за датою оголошення та сплати дивідендів при розподілі прибутку; Вміти:  Формувати бухгалтерські проведення на дату оголошення дивідендів, на дату сплати та при розрахунку з акціонерами банку. 1. Порядок обліку результатів діяльності банку і розподілу прибутку. Прибуток - це фінансовий результат діяльності банку за звітний період. Прибуток є складовою банківського капіталу і визначається як різниця між доходами та витратами: Прибуток = Доходи - Витрати. В останній робочий день звітного року рахунки 6-го класу "Доходи" та 7-го класу "Витрати" закриваються перерахуванням залишків за умови перевищення доходів над витратами на рахунок 5040 "Прибуток звітного року, що очікує затвердження": Д-т 6-й клас "Доходи" Д-т 5040 К-т 6-й клас 5040 К-т 7-й клас "Витрати" За умови перевищення витрат над доходами залишки перераховуються на рахунок 5041. Кредитовий залишок за рахунком 5040 свідчить про отриманий прибуток, дебетовий залишок за рахунком 5041 - про збиток. Зароблений за звітний період прибуток (збиток) затверджується і розподіляється зборами акціонерів. За рахунок прибутку банки створюють резервний фонд, загальні резерви, фонди дивідендів, що відображається в обліку: 21

Д-т 5040 «Прибуток чи збиток минулого року, що очікує затвердження» К-т 5020 Загальні резерви К-т 5021 Резервний фонд К-т 5022 Інші фонди К-т 5003 Дивіденди, які спрямовані на збільшення статутного капіталу К-т 3631 Кредиторська заборгованість перед акціонерами банку за дивідендами. Залишок нерозподіленого прибутку обліковується банком за рахунком 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років": Д-т 5040 К-т 5030. В аналітичному обліку банк на власний розсуд може відкривати окремі рахунки для деталізації сум, врахованих за рахунком 5030 "Нерозподілені прибутки минулих років", наприклад, рахунки фонду надання допомог, преміального фонду, фонду надання позик працівникам. Деталізація також можлива за рахунками 8-го класу "Управлінський облік". Банк не повинен допускати ситуації, за якої суми збитків спричинять зменшення капіталу банку, що у свою чергу призведе до погіршення показників діяльності банку, а можливо, і до банкрутства. Впродовж фінансового року облік доходів та витрат ведеться наростаючими підсумками (методом накопичень), поточний фінансовий результат відображається в обліку за допомогою технічного рахунку, який протягом року відіграє роль рахунку 5040. Проміжний фінансовий результат має місце в щоденних банківських балансах, але рахунки 6-го та 7-го класів фактично не закриваються. 2. Облік нарахування і виплати дивідендів. Дивіденди - це частина чистого прибутку, розподілена між учасниками (власниками) відповідно до частки їх участі у власному капіталі банку (підприємства). Дивіденди визначаються у гривнях за акцію або як процент від номінальної вартості та сплачуються після їх оголошення загальними зборами акціонерів або радою банку. Як правило, є певний проміжок часу між датою оголошення та датою сплати дивідендів. Після прийняття рішення про виплату дивідендів у бухгалтерському обліку здійснюється така проводка: Дт 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» Кт 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за дивідендами». На дату виплати дивідендів банком виконується проводка: Дт 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами (учасниками) банку за дивідендами» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання», 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб». Спрямування дивідендів (реінвестиція) на придбання акцій нової емісії супроводжується такою бухгалтерською проводкою: Дт 5040 «Прибуток звітного року, що очікує затвердження» 22

Кт 5003 «Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу» - у разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про капіталізацію дивідендів. У випадку реєстрації збільшення статутного капіталу за рахунок капіталізованих дивідендів здійснюється така проводка (капіталізація дивідендів): Дт 5003 «Дивіденди, що спрямовані на збільшення статутного капіталу» Кт 5000 «Зареєстрований статутний капітал банку».



Список використаних джерел: 1. Інструкція з бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами установ комерційних банків України, затв Постановою НБУ від 30.12.97р № 466. 2. Литвин Н.Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): Підручник .-К.: «Хай – Тек Прес», 2010 – 608с.

Тема 5: Порядок виконання банками операцій з готівкою. Програмна анотація: 1. Касові операції – як важливий напрям діяльності банків. 2. Порядок приймання банками готівки. 3. Порядок видачі готівки. 4. Здійснення касових операцій через банкомати. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Порядок приймання готівки від клієнтів та її зарахування на рахунки;  Підстави та порядок видачі готівки з каси банку;  Здійснення касових операцій через банкомати. Вміти:  Відображати в обліку приймання готівки та її видачу через касу банку;  Відображати операцію, що здійснюється за допомогою пластикових карток через банківські банкомати. 1. Касові операції – як важливий напрям діяльності банків. Важливим напрямом діяльності банків є касові операції. Вони полягають у прийманні готівки від клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та видачі готівки за вимогами клієнтів. Особливо важливим і відповідальним для банку є своєчасне і повне задоволення вимог клієнтів на видачу готівки. Від цього залежить довіра клієнтів до банку, їх можливість вільно розпоряджатися своїми коштами, нормально виконувати свої зобов’язання по заробітній платі та інших платежах, що здійснюються готівкою. Касові операції мають велике значення для самих банків, для їхніх клієнтів і для банківської системи в цілому. Приймаючи готівку від клієнтів - юридичних та фізичних осіб, банки збільшують свої вільні резерви, за рахунок чого розширюють активні операції та забезпечують зростання 23

доходів. Видаючи готівку клієнтам, банки стягують комісійну плату, яка поповнює їхні доходи. В операціях з готівкою банки можуть надавати своїм клієнтам чимало додаткових послуг (з інкасації, самообслуговування тощо), які також дають додаткові доходи. Клієнти банків через касові операції надають своїм грошовим коштам депозитну форму, що сприяє їх кращому збереженню та використанню, одержанню додаткових доходів від депозитних процентів. Водночас у них зростає ймовірність втрат завдяки ризику неліквідності банків. Банківська система, регулюючи касові операції, залучає готівку у внутрішньобанківський оборот. Завдяки цьому вона збільшує свої резерви і скорочує витрати на готівковий обіг, поліпшує структуру грошової маси, підвищує регульованість і прозорість грошового обороту, обмежує використання грошей для обслуговування тіньових доходів. Важлива роль касових операцій у діяльності банківської системи обумовлює необхідність їх централізованого регулювання. З метою його здійснення НБУ ухвалив три нормативні документи:  Інструкцію «Про порядок організації емісійно-касової роботи в установах банків України»;  Інструкцію «Про порядок ведення касових операцій у національній валюті в Україні»;  Інструкцію «Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України». Вказаними документами визначені основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів: - дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо регулювання обсягів та структури грошової маси; - прогнозування установами НБУ готівкового обігу на підставі вимог основних напрямів грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозних показників; - обмеження готівкової емісії відповідно до зміни реального обсягу попиту на готівку; - своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках; - дотримання встановлених правил та порядку здійснення касових операцій, єдиних для всіх банків України. Для здійснення касових операцій установи банків організовують прибуткові каси, в яких здійснюється приймання готівки від клієнтів, та видаткові каси, в яких здійснюється видача готівки. В банках з невеликими обсягами касових операцій можуть організовуватися об’єднані прибутково-видаткові каси. Якщо установа банку здійснює інкасацію виторгу клієнтів силами інкасаторського апарату, то вона може створити, крім прибуткової каси, ще й касу перерахунку, в якій перераховується вміст інкасаторських сумок. Банки можуть організовувати також вечірні каси для приймання від клієнтів виторгу, який надходить після закінчення операційного дня банку. Видаткові операції вечірні каси не здійснюють. Банківські касові операції базуються на організаційних заходах, пов’язаних з регулюванням готівкового обігу. Це передусім складання прогнозних розрахунків касових оборотів та організація контролю за виконанням прогнозних показників з надходжень і видач готівки; розроблення календаря видач готівки по днях місяця і по окремих клієнтах; установлення для кожного клієнта ліміту залишку каси; визначення строків та порядку інкасації виторгу для організацій торгівлі та сфери послуг тощо. 24

Згідно з цими заходами кожний клієнт банку для одержання касових послуг повинен попередньо: - розробити і подати банку прогнозний розрахунок своїх касових оборотів на квартал (якщо банк складає свій прогноз касових оборотів); - повідомити банку визначений день одержання готівки на виплату заробітної плати та інші платежі; - повідомити розрахунок ліміту й одержати встановлений банком ліміт залишку каси; - подати прізвище особи, відповідальної за одержання і доставку готівки з банку, та спосіб її транспортування. 2. Порядок приймання банками готівки. Юридичні особи та приватні підприємці, які мають поточні рахунки в банках, згідно з чинним законодавством повинні здавати одержану готівку, не витрачену в той самий день на поточні потреби, в установи банків для зарахування на їхні рахунки. У себе вони мають право тримати готівку тільки в межах ліміту каси, встановленого відповідними установами банків. Підприємства можуть витрачати частину готівкового виторгу на поточні платежі. Ліміт каси встановлюється індивідуально для кожного підприємства установою банку, яка веде його поточний рахунок. Розмір ліміту визначається банком на підставі заяви-розрахунку, поданої клієнтом, з урахуванням режиму роботи підприємства, його віддаленості від банку, розміру касових оборотів, порядку здавання виторгу в банк тощо. Підприємствам, які мають постійний готівковий виторг із щоденним здаванням його в банк, ліміт каси встановлюється на рівні, що забезпечить йому нормальну роботу на початку наступного робочого дня. Всім іншим підприємствам ліміт каси може встановлюватися на рівні середньоденного надходження виторгу або середньоденного витрачання виторгу за три попередні місяці. Колективні сільськогосподарські підприємства самостійно визначають ліміт каси, повідомляють його обслуговуючим установам банків. Якщо підприємство має кілька рахунків у різних банках, то ліміт каси встановлюється за місцезнаходженням основного рахунку Ліміти каси не встановлюються фермерським господарствам, що займаються виключно виробництвом сільськогосподарської продукції, та індивідуальним підприємцям, а також іноземним офіційним представництвам (посольствам, консульствам тощо), представництвам міжнародних організацій, а також представництвам інших іноземних організацій, якщо вони не займаються підприємницькою діяльністю. Установи банків та податкові органи здійснюють контроль за дотриманням підприємствами лімітів залишку грошей у касах та за своєчасним і повним оприбуткуванням готівки в касах зі стягуванням штрафів за виявлені порушення. Наявна у підприємства готівка понад ліміт каси може бути здана в установу банку, в якій відкрито основний чи додатковий поточний рахунок: - через прибуткову денну чи вечірню касу; - через інкасаторів НБУ чи комерційного банку; - через підприємство зв’язку, якщо установа банку розташована в іншому населеному пункті. Порядок та частоту здавання готівки в банк підприємство узгоджує з установою банку, яка веде його основний поточний рахунок. Приймання готівки через прибуткову касу банк здійснює протягом операційного дня на підставі стандартного 25

документа ―Заява на переказ готівки‖. У ньому вказуються сума та характер внеску (торговий виторг, плата за транспортні послуги тощо), на який рахунок вноситься готівка та ін. Заява на переказ готівки спочатку перевіряє операційний працівник каси, який обліковує її в спеціальному журналі, заповнює ордер до заяви, виписує квитанцію про прийняття готівки від клієнта. Всі ці прибуткові документи операційний працівник передає касиру, який приймає суму готівки від клієнта з поаркушним перерахунком і видає йому квитанцію Від фізичних осіб банки приймають готівку для- зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі стандартного документа ―Заява на переказ готівки‖ чи ―Прибутковий касовий ордер‖, із записом суми внеску в ощадній книжці; здійснення платежів по зобов’язаннях клієнта на підставі ―Повідомлення‖ та з видачею ―Квитанції‖ про здійснений платіж. При прийманні готівки касири банку перевіряють банкноти та монети на справжність, виявляють фальшиві та ті, що втратили ознаки платіжності, і вилучають їх з обігу. Решта готівки упаковується в установленому порядку, оприбутковується до операційної каси банку, передається до сховища чи видаткової каси та зараховується на відповідні рахунки клієнтів. Якщо гроші були прийняті вечірньою касою, то на рахунки клієнтів вони будуть зараховані в наступний робочий день. На суму фактично одержаних від представника клієнта грошей, за винятком фальшивих, йому видається квитанція про внесення готівки. Виявлені фальшиві банкноти і монети клієнту не повертаються, а передаються правоохоронним органам. На їх суму представнику клієнта видається довідка про вилучення фальшивих грошей. Якщо торговельні та інші організації одержують готівковий виторг регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення цінностей. Ця служба видає кожному клієнту достатню кількість спеціальних сумок, в які їх касири поміщають готівковий виторг і довідку про суму вкладених грошей. За встановленим графіком інкасатори забирають підготовлені сумки з грішми у торговельних організацій і доставляють в установи банків. Передача грошей інкасаторам працівниками торговельних організацій і приймання їх у інкасаторів працівниками банків здійснюється за кількістю сумок без поаркушного перерахування їх вмісту. Тому в інкасації важливо чітко дотримуватися встановлених правил і процедур передавання і приймання сумок. Доставлені інкасаторами сумки з готівкою передаються спочатку до прибуткових кас банків, де перевіряється їх цілість, правильність пломбування, правильність заповнення супроводжувальних документів і відповідність фактичної кількості сумок указаній у цих документах. Якщо зауважень з цих питань немає, сумки з готівкою передаються в каси перерахунку, де вони розкриваються і перераховується поаркушно вміст кожної сумки. Вся інкасована готівка оприбутковується по оборотній касі, зараховується на рахунок клієнтів і передається до сховища чи до видаткової каси. Важливим моментом приймання готівки касами банків є експертиза банкнот і монет та їх обробка. Метою експертизи є визначення справжності банкнот, їх платіжності та ступеня зносу. Експертиза на справжність банкнот здійснюється з допомогою спеціальних приладів, що дають змогу виявити особливі ознаки справжніх та фальшивих грошей. Умінню здійснювати таку експертизу касири періодично навчаються за спеціальними програмами. Якщо банкнота визнана справжньою і має певний знос та незначні пошкодження, проте від неї залишилося не менше 3/4 початкового розміру і видимі водяний знак, номінал, літери серії та номер, вона вважається платіжною і залишається в обігу. Банкнота з істотнішими пошкодженнями вважається неплатіжною і має вилучатися з обігу. 26

Неплатіжні банкноти підприємства не повинні приймати в платежі, але банки приймають їх для обміну на платіжні за таких умов: - якщо не виникає сумніву в їхній справжності; - якщо видимий номінал банкноти; - якщо відсутня частина банкноти не може бути прийнята для обміну, тобто вона не становить половини і більше загального розміру банкноти. Метою оброблення готівки є формування банкнот у стандартну упаковку з єдиним для всіх банків оформленням, на якому зазначається назва банку, хто персонально формував упаковку, номінал та кількість банкнот, сума, дата. Банкноти одного номіналу формуються в одну упаковку по 100 штук, яка називається корінцем. 10 корінців одного номіналу формуються в упаковку, яка називається пачкою. Сформовані пачки обв’язуються шпагатом і пломбуються. Єдиний порядок оброблення грошових знаків створює значні зручності для їх подальшого переміщення, використання, зберігання, підвищує відповідальність касирів, оскільки дає можливість швидко виявити винних у недостачі чи пропусканні фальшивих грошей в упаковках. 3. Порядок видачі банками готівки. Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:- підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки;- фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків за видатковими касовими ордерами встановленої форми;індивідуальним позичальникам одержані ними позички за видатковими касовими ордерами;- населенню при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій - платників чи за видатковими касовими ордерами. До початку операційного дня касири одержують у завідувача каси під звіт достатню кількість готівки. Представники клієнтів для одержання готівки подають вказані видаткові документи (чеки, ордери) операційному працівникові каси для перевірки. Видаткові документи мають бути заповнені, підписані і засвідчені згідно зі встановленими НБУ правилами. Операційний працівник мусить також перевірити, чи є на рахунку у клієнта необхідна сума коштів. Якщо подані клієнтом документи не викликають зауважень, операційний працівник візує їх, підписує в осіб, які мають право дозволити видачу готівки, і передає касиру для виконання. Одержані видаткові документи касир ще раз перевіряє, передусім достовірність підпису особи, що дозволила видачу грошей, наявність даних про пред’явлення паспорта та підпису про отримання грошей представником клієнта - одержувача готівки. Якщо ці документи не викликають сумніву, касир відраховує зазначену суму готівки і передає представникові клієнта. Гроші видаються повними пачками та корінцями, якщо упаковка їх не пошкоджена. У разі видачі великих сум готівки вони можуть готуватися банком заздалегідь. Одержувач може перерахувати видану йому суму готівки поаркушно. Це робиться в окремому приміщенні під наглядом працівника банку. Видана клієнтам сума готівки в той самий день списується з їхніх рахунків. Якщо під час перевірки видаткових документів операційним працівником чи касиром будуть виявлені порушення чинних правил їх оформлення, вони повертаються без виконання. Якщо представник клієнта, перераховуючи в приміщенні банку одержану готівку, виявить недостачу, то вона покривається з каси банку і пред’являється 27

претензія на цю суму установі банку, касир якої сформував відповідну пачку та корінець. Надлишок виданої суми повертається до каси банку. Підприємства при одержанні готівки повинні вказувати в чеку цілі, на які вони будуть витрачатися, і суму на кожну ціль. Податкові та інші контролюючі органи, комерційні банки періодично перевіряють використання підприємствами одержаних коштів за цільовим призначенням. 4. Здійснення касових операцій через банкомати. Операції з приймання та видача готівки можуть здійснюватися також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та банківських автоматів. У першому випадку касові операції здійснюються у викладеному вище порядку, тільки замість прибуткових чи видаткових паперових документів застосовуються пластикові ідентифікаційні картки. У другому випадку (при застосуванні банкоматів) в організацію та технологію касового обслуговування вносяться істотні зміни. Банкомат - це пристрій для автоматизованого касового самообслуговування клієнтів. Банкомати включаються в систему автоматизації банків і застосовуються з метою: - скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій; - розширення спектра банківських послуг для клієнтів; - розширення частки банку на ринку роздрібних послуг. Досягнення цих цілей виправдовує значні первинні витрати на придбання банкоматів та їх встановлення, тому вони знайшли широке застосування в розвинутих країнах. Банкомати активно запроваджуються в банківську практику в Україні. Сучасні банкомати можуть виконувати такі операції: - інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків; - видавати готівку з рахунків; - приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів; - приймати готівку для погашення позичок; - приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший тощо. Надання банкоматами вказаних послуг здійснюється за допомогою пластикових ідентифікаційних карток та ПІН-кодів клієнтів. Після кожної операції банкомат видає клієнту квитанцію з повною її характеристикою (сума, час, порядковий номер, вид операції, назва банку тощо). Порядок надання касових послуг через банкомати досить простий. Уклавши договір з клієнтом, банк видає йому за невелику плату пластикову картку та ПІН-код, повідомляє мережу розміщення банкоматів, якими він може користуватися, та режим їх роботи. Для клієнта важливо, щоб банкомати працювали цілодобово і розміщувалися не тільки в приміщенні банку чи його філій, а й у багатьох інших місцях. Тому банки прагнуть розмістити свої банкомати і в таких місцях, як великі торговельні, сервісні центри, вокзали, центри розваг тощо. Для одержання касової послуги клієнт за допомогою пластикової картки входить через зчитувальний пристрій у ―пам’ять‖ банкомата і вводить туди за допомогою цифрової клавіатури свій ПІН-код. Упевнившись в ідентичності одержаної з двох каналів інформації, банкомат дає дозвіл клієнту здійснювати будь-яку з операцій, висвітлених на спеціальному табло. За допомогою клавіатури клієнт дає банкомату команду на виконання вибраної операції, вказує її суму та по якому рахунку (поточному чи 28

ощадному) здійснювати. Прийнявши та обробивши цю інформацію, банкомат через спеціальний пристрій (вікно) приймає або видає банкноти, а також видає квитанцію клієнту. Використання банкоматів у касовому обслуговуванні пов’язане з підвищеним ризиком, особливо якщо вони розміщені поза приміщеннями банку. Тому банкомати настроюються так, щоб посилити безпеку здійснюваних операцій. Якщо клієнт не може ―ввійти‖ в банкомат за певну кількість спроб (наприклад дві) чи ―спілкується‖ з ним довше встановленого часу (наприклад 2,5 хвилини), банкомат конфіскує пластикову картку. Для успішного розвитку цього нетрадиційного для України виду банківських послуг важливо, щоб банки чітко і своєчасно забезпечували банкомати готівкою та підтримували їх у робочому стані. ―Мовчазні‖ касири-автомати можуть не тільки скомпрометувати прогресивну ідею, а й спричинити їх поломку розгніваними клієнтами, що дорого коштуватиме банку. Тому банки, що вирішили запроваджувати банкомати, повинні розробити дійову систему функціонального та сервісного їх обслуговування. Порядок забезпечення банкоматів готівкою визначений Інструкцією з організації емісійно-касової роботи в установах банків, затвердженою Правлінням НБУ.



Список використаних джерел: 1. Інструкція про організацію роботи з готівкою обігу установами банків України, затверджена постановою правління НБУ від 19.02.2001р. № 69. 2. Інструкція про касові операції в банківських установах, затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003р № 337 3. Кіндрацька Л.М. Фінансовий та управлінський облік у банках: Підручник – Вид 2 – ге без змін . – К.: КНЕУ, 2009. – 816с.

Тема 6: Облік підкріплення операційної каси банку. Програмна анотація: 1.Механізм проведення підкріплення банків готівкою. 2. Облік операцій з підкріплення каси. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Ведення обліку підкріплення банків готівкою національної валюти територіальними управліннями НБУ, отримання готівки через інкасаторів територіальних управлінь НБУ і оприбуткування в касу банку; облік виявлених недостач готівки і сум надлишків, а також непридатну до обігу готівку. Вміти:  Формувати бухгалтерські проведення з підкріплення банків готівкою територіальними управліннями НБУ та своїми філіями; при отриманні готівки та внесенні в касу; в разі виявлення надлишків і нестач дефектної готівки. 29

1. Механізм проведення підкріплення банків готівкою. Під підкріпленням розуміють поповнення запасів готівки у сховищах, оборотних касах, касах банків, банкоматах. Доставка підкріплень від територіальних управлінь НБУ до кас банків може здійснюватися власними силами установи банку, через службу інкасації Національного банку або підрозділами перевезення валютних цінностей та інкасації коштів інших установ банків. Доставка підкріплень службою інкасації НБУ здійснюється на підставі укладених договорів між територіальними управліннями та установами банків. У встановленому територіальним управлінням НБУ порядку банк подає йому заявку, на підставі якої уповноважений працівник відділу готівкового обігу і касових операцій складає графік заїзду інкасаторів до боксу інкасації, подає цю заяву підрозділу банківської безпеки та надсилає банку повідомлення про дату і час приїзду їх інкасаторів. Попередню підготовку та пакування готівки в мішки (касети) та оформлення описів цінностей, то перевозяться, здійснюють відповідальні особи на підставі розпорядження про підкріплення банків готівкою через інкасаторів банків. Для видачі банкам готівки без перевірки із мішках або касетах відповідно до умов договору про касове обслуговування відповідальні особи територіального управління НБУ пакують пачки банкнот у мішки (касети). На кожний мішок навішують ярлик з такими реквізитами: найменування і код територіального управління, найменування банку-отримувача, номінал, сума готівки, дата пакування, прізвища та підписи відповідальних осіб та пломбують його. За умови видачі банкам підкріплення з перевіркою готівки за кожним описом цінностей у національній валюті України, що перевозяться, відповідальні особи вкладають банкноти в мішок, на який навішують ярлик із зазначенням банкуотримувача, загальної суми вкладення, дати пакування, прізвищ і підписів відповідальних осіб та пломбують його. Підготовлені до видачі мішки передаються у сховище з їх перевіркою або вкладеними у візок, який замикається на ключ однією із відповідальних осіб, споряджається ярликом на загальну суму вкладеної готівки та підписами відповідальних осіб. До ярлика прикріплюються супровідні документи. У день видачі територіальним управлінням НБУ готівки на підставі розпорядження про підкріплення, опису цінностей у гривнях, що перевозяться, та заявки банку, працівником, який здійснює бухгалтерський облік касових операцій, складається видатковий касовий ордер. Процедура видачі готівкових коштів проводиться через шлюзовий блок (лотокбункер), який виключає можливість фізичного контакту між інкасаторами і відповідальними особами, але дає змогу візуально контролювати сам процес через броньоване скло, яке розділяє бокс інкасації від приміщення для прийманняпередавання готівки. Видачу інкасаторам банків готівкових коштів здійснюють матеріально відповідальні особи або касові працівники, визначені для виконання зазначених операцій у складі не менше двох осіб у приміщенні для приймання-передавання готівки. Про приїзд кожного автомобіля з інкасаторами і про його в'їзд до боксу інкасації охорона інформує відповідальних осіб, які отримують від інкасаторів через шлюзовий 30

блок (лоток-бункер) відповідні документи для прийняття чи видачі готівки і перевіряють їх. Під час перевірки документів здійснюється: • ідентифікація осіб інкасаторів відповідно до їх службових посвідчень; • звірка прізвища, ім'я та по батькові, що зазначені в службових посвідченнях, з даними, зазначеними на дорученнях на перевезення валютних цінностей; • перевірка відповідності сум, зазначених у дорученнях на перевезення валютних цінностей, сумам, зазначеним в описах цінностей у національній валюті України, що перевозяться, і видатковому касовому ордері. У разі встановлення невідповідностей вищезазначених даних касова операція не здійснюється. Для здійснення видаткових операцій відповідальні особи територіального управління НБУ доставляють отриману в установленому порядку готівку в приміщення для приймання-передавання готівки на початку операційного дня або протягом операційною дня та здають прийняту готівку в кінці або протягом операційного дня. Після перевірки документів, отриманих від інкасаторів комерційного банку, відповідальні особи НБУ звіряють суму готівки, підготовленої до видачі, із сумою, зазначеною в описі цінностей у національній валюті України, що перевозяться, та видатковому касовому ордері Під візуальним контролем інкасаторів через броньоване скло відповідальні особи в приміщенні для приймання-передавання готівки виставляють підготовлену готівку на стіл, перераховують її за пачками і корінцями і вкладають у мішки, на які навішують ярлик із зазначенням суми, дати пакування, прізвищ і підписів відповідальних осіб та опломбовують їх. Підготовлена згідно з умовами договору до видачі готівка видається інкасаторам через шлюзовий блок у мішках (касетах) без їх розкриття. Після одержання всіх мішків (касет) з готівкою інкасатори підписують документи про одержання готівки і передають їх через шлюзовий блок (лоток-бункер) відповідальним особам, які по телефону повідомляють охорону про завершення обслуговування інкасаторів. 2. Облік операцій з підкріплення каси. При відображенні в обліку банку операцій з підкріплення використовуються такі рахунки: • 1811 (активний) «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». За дебетом рахунку проводяться суми перерахування коштів за готівку або суми готівки, що передається. За кредитом рахунку проводяться суми з погашення дебіторської заборгованості за операціями з готівкою; • 1911 (пасивний) «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою». За кредитом рахунку проводяться суми кредиторської заборгованості за операціями з готівкою. За дебетом рахунку проводиться суми погашення кредиторської заборгованості за операціями з готівкою. Підкріплення банків готівкою національної валюти територіальними управліннями Національного банку здійснюється після надходження відповідних сум з кореспондентських рахунків банків. Під час перерахування коштів за готівку територіальному управлінню НБУ виконується проводка: Дт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ». 31

Отримання готівки через інкасаторів територіальних управлінь НБУ і оприбуткування її в касу банку супроводжується такою проводкою: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». Недостача готівки, що виявлена в упаковці територіального управління НБУ, Центрального сховища, до часу її відшкодування обліковується за рахунком 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». Після надходження суми відшкодування здійснюється така проводка: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою».. Суму виявленого надлишку банк перераховує на підставі акта про розбіжності та відображає в бухгалтерському обліку такими проводками: 1) Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою»; 2) Дт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ». Установи банків України, які мають надлишок готівки, а також непридатну до обігу готівку, доставляють і здають її до територіальних управлінь власними силами, через службу інкасації Національного банку або через підрозділи перевезення валютних цінностей та інкасації коштів інших установ банків. Механізм приймання територіальним управлінням НБУ від банків готівки здійснюється наступним чином. Після перевірки документів доставлена інкасаторами банку готівка в мішках (касетах) передається через шлюзовий блок відповідальним особам територіального управління НБУ, які перевіряють цілісність мішків (касет), цілісність, чіткість і відповідність пломб даним, зазначеним в описі цінностей у національній валюті України, що перевозяться. У разі пошкодження цілісності мішка (касети), пломб або їх нечіткості чи невідповідності даним, зазначеним в описі цінностей у національній валюті України, що перевозяться, відповідальні особи зазначають ці порушення в описі цінностей у національній валюті України, що перевозяться, показують їх інкасаторам і продовжують приймання готівки. Мішки з готівкою, до яких є зауваження відповідальних осіб НБУ, у присутності інкасаторів відкриваються в першу чергу, готівка виймається та перевіряється в установленому порядку. У разі невідповідності вкладення мішка складається акт про розбіжності, який підписують відповідальні особи та інкасатори і затверджує завідувач відділу касових операцій НБУ. З мішків, до яких немає зауважень, відповідальні особи виймають готівку на стіл і здійснюють її перевірку в установленому порядку. Після закінчення приймання готівки відповідальні особи територіального управління НБУ оформляють документи, повертають порожні мішки через шлюзовий блок і по телефону повідомляють охорону про завершення обслуговування і готовність автомобіля з інкасаторами до виїзду з боксу. Операції із здавання готівки банком, у тому числі не придатної до обігу, до територіального управління НБУ супроводжуються такими бухгалтерськими записами: • після видачі коштів з операційної каси банку: 32

Дт 1007 «Банкноти та монети в дорозі» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку»; • після надходження коштів на кореспондентський рахунок банку: 1) Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» Кт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою»; 2) Дт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1007 «Банкноти та монети в дорозі». Якщо банк здає готівку, у тому числі не придатну до обігу, до територіального управління через підрозділ перевезення цінностей та інкасації коштів іншого банку, то в обліку здійснюються такі бухгалтерські проводки: • після видачі коштів з операційної каси банку: Дт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку»; • після надходження на коррахунок банку коштів як оплати за готівку: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». У разі виявлення територіальним управлінням НБУ недостач банкнот (монет) банк повинен відшкодувати відповідну суму протягом трьох днів з дня отримання акта про розбіжності. Відшкодування недостачі супроводжується такою проводкою: Дт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ». Якщо недостача пов'язана з діями відповідальних працівників банку-, то на суму недостачі здійснюється така бухгалтерська проводка: Дт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». У разі відшкодування винними особами недостачі здійснюється така бухгалтерська проводка: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку», 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку». Якшо неможливо встановити винних осіб, то здійснюється така бухгалтерська проводка: Дт 7399 «Інші операційні витрати» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». Установи банків, які мають надлишки готівки, можуть також передавати її іншим банкам, які мають потребу в підкріпленнях. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з передавання готівки між банками здійснюється ними згідно з обліковою політикою та умовами укладених договорів. У разі передавання готівки за наявності попередньої оплати за неї у банкуотримувачі готівки здійснюються такі бухгалтерські проводки: • під час перерахування коштів: Дт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ» 1600 «Кореспондентські рахунки інших банків»; 33

• під час отримання готівки: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». У банку, що передає готівку виконуються такі бухгалтерські записи: • під час отримання коштів на кореспондентський рахунок за готівку: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» Кт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою»; • під час видачі готівки уповноваженій особі банку-отримувача: Дт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку»; • відправлення готівки через підрозділ перевезення цінностей та інкасації коштів: Дт 1007 «Банкноти та монети в дорозі» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку»; • під час отримання повідомлення від банку-покупця про отримання готівки: Дт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1007 «Банкноти та монети в дорозі». У разі проведення розрахунку за готівку банком-отримувачем після отримання готівки, у банку, що передає готівку, здійснюються такі проводки: • у разі відправлення готівки до інших банків: Дт 1007 «Банкноти та монети в дорозі» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку»; • після отримання повідомлення від банку- покупця готівки про отримання готівки: Дт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1007 «Банкноти та монети в дорозі»; • отримання коштів за відправлену готівку: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» Кт 1811 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою». У банку - отримувачі готівки на умовах післяоплати виконуються такі проводки:  після отримання готівки від підрозділу перевезення цінностей та інкасації коштів: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою»; • під час перерахування коштів за отриману готівку: Дт 1911 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках». Доставка підкріплень установами банків своїм філіям здійснюється власними підрозділами перевезення валютних цінностей та інкасації коштів, службою інкасації 34

Національного банку або підрозділами перевезення валютних цінностей та інкасації коштів інших установ банків. Опломбована сумка з підкріпленням, споряджена ярликом, на якому проставляється найменування установи банку, номер, дата і сума вкладення, вручається інкасаторам під підпис у видатковому касовому ордері. На маршрут інкасаторам видається книга обліку готівки, відправленої філіям банку через бригаду інкасації банку, у якій завідувач каси (контролер) робить відповідні записи і засвідчує їх своїм підписом. Доставлена інкасаторами сумка з підкріпленням приймається уповноваженою особою філії банку, яка перевіряє цілісність сумки, правильність її опломбування і відповідність відбитка номера пломбіра номеру, зазначеному в книзі обліку готівки, відправленої філіям банку через бригаду інкасації банку. Сумка розкривається в присутності керівника філії банку. Готівка перевіряється за пачками і корінцями, а окремі банкноти - поаркушне, монети- за мішечками (пакетами). Поаркушне перерахування банкнот, одержаних у пачках і корінцях, повинно проводитися працівниками в день одержання підкріплення і до початку здійснення операцій з ними. У разі виявлення недостачі або надлишків готівки складається акт про розбіжності у двох примірниках, засвідчений підписами працівників філії банку, і про це повідомляється установі банку. Працівник філії банку, який прийняв сумку з готівкою, розписується в книзі обліку готівки, відправленої філіям банку через бригаду інкасації банку, засвідчує свій підпис відбитком печатки каси, після чого повертає цю книгу і сумки, що звільнились, інкасатору. Завідувач каси філії банку заданими, що зазначені в книзі обліку готівки, відправленої філіям банку через бригаду інкасації банку, перевіряє повноту доставляння інкасаторами за призначенням сумок з підкріпленням. Під час здійснення розрахунків за готівку в бухгалтерському обліку використовуються рахунки 3906 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку» та 3907 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку». Підкріплення підвідомчих філій готівкою з операційної каси банку супроводжується такими бухгалтерськими проводками: • проведення розрахунків за готівку: Дт 3901 «Рахунки, що відкриті для філій банку» Кт 3907 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку»; • передавання готівки з каси банку філії: Дт 3907 «Кредиторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку». У підвідомчій філії, яка одержує підкріплення з операційної каси банку виконуються такі бухгалтерські записи: • проведення розрахунків за готівку: Дт 3906 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку» Кт 3900 «Рахунки філій, що відкриті в банку»; • одержання готівки філією банку: 35

Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку» Кт 3906 «Дебіторська заборгованість за операціями з готівкою між філіями банку». У разі передавання банком готівки національної валюти своїм філіям (відділенням), які розташовані за межами області, а також іншим банкам, незалежно від їх місцезнаходження, у день її передавання надсилається повідомлення про передавання готівки як банком, що передає готівку, так і банком, що її одержує, відповідному територіальному управлінню НБУ. У повідомленні про передавання готівки мають зазначатися найменування банку, що видав готівку, дата її видачі, сума готівки та найменування банку - отримувача.



Список використаних джерел: 1. Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затверджена постановою правління НБУ від 19.02.2001р. № 69. 2. Інструкція про касові операції в банківських установах, затверджена постановою Правління НБУ від 14.08.2003р № 337. 3. Спяк Г. І., Фаріон Т.І. Облік в банках. Курс лекцій. – Тернопіль: Вектор. – 2009. – 184с. 4. Литвин Н.Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): Підручник .-К.: «Хай – Тек Прес», 2010. – 608с.

Тема 7: Ревізія каси та відображення в обліку результатів ревізії. Програмна анотація: 1.Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах. 2. Ревізія каси банку. 3. Відображення в обліку результатів ревізії. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  В яких випадках проводиться ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей, порядок оформлення результатів проведеної ревізії, хто несе відповідальність за схоронність готівки і цінностей у сховищі. Вміти:  Відображати в обліку виявлені недостачі або надлишки грошей та цінностей, за підсумками проведеної ревізії каси. 1. Зберігання і облік цінностей та документів у грошових сховищах. У грошовому сховищі зберігаються: • готівка операційної каси; • іноземна валюта (чеки); • дорогоцінні метали; • інші цінності. 36

Прийняті грошові білети, монети та інші цінності у грошових сховищах обліковуються у книзі обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку. Книга ведеться завідувачем каси. Якщо операції з придбання і продажу іноземної валюти значні, залишки готівки іноземної валюти та платіжних документів обліковуються в окремій книзі обліку наявності іноземної валюти та платіжних документів обліковуються в іноземній валюті, що знаходяться у сховищі. Перед закриттям грошових сховищ службові особи, відповідальні за схоронність цінностей, зобов'язані безпосередньо у грошових сховищах перевірити: 1) чи всі цінності, книги, документи, які підлягають зберіганню у сховищі, занесені у сховище; 2) чи відповідає фактична наявність операційної каси та інших цінностей бухгалтерського обліку залишкам, зазначеним у книзі обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей банку. Одночасно головний бухгалтер зобов'язаний звірити залишки цінностей, записані у книзі обліку готівки операційної каси та інших цінностей банку, з фактичною наявністю. Готівка обігової (операційної) каси та інші цінності повинні зберігатися в грошових сховищах — спеціально обладнаних охоронною сигналізацією коморах, а в них — у вогнетривких сейфах під відповідальність керівника, головного бухгалтера і завідувача каси банку. Ключі від грошових сховищ повинні зберігатися: перший ключ — у завідувача каси; другий — у керівника банку; третій — у головного бухгалтера. При розміщенні у кількох сховищах, на стелажах (полицях) цінностей одного і того самого виду або грошових білетів чи монети одного і того самого номіналу по кожному такому сховищу, стелажу (полиці) складається «Опис цінностей» за встановленою формою із зазначенням у ньому дати і суми фактичного вкладення. Усі бланки суворої звітності (чекові та вкладні книжки, трудові та вкладені у них квитанційні книжки, акції, облігації, сертифікати, векселі тощо) обліковуються на відповідних позабалансових рахунках як у книжках, так і в окремих аркушах. Бланки суворої звітності, що зберігаються у грошовому сховищі, обліковуються за їх видами в «Книзі обліку залишків бланків суворої звітності». Видача цінностей із грошових сховищ здійснюється під розписку в «Книзі обліку видачі з комори та інших грошових сховищ грошових білетів та інших цінностей для обробки, контрольного перерахування, ревізії та повернення у сховище», записи в якій проводяться за видами цінностей, а грошових білетів з резервних фондів, крім того, — за номіналом. Стелажі (полиці), візки, сейфи і металеві шафи, незалежно від наявності в них цінностей, мають бути замкнені на ключ. 2. Ревізія каси банку Ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей, які зберігаються у грошових сховищах і касах установ банків, а також перевірка порядку їх зберігання проводяться:  за розпорядженням керівника установи банку не рідше одного разу на півріччя, а також щорічно за станом на 1 січня нового року;  при зміні керівника, головного бухгалтера або завідувача каси;  при тимчасовій зміні службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей; 37

 в інших випадках - за розпорядженням керівників Національного банку України або керівних органів;  ревізія цінностей, за які несуть відповідальність касові працівники, що мають перехідні залишки валютних цінностей, проводиться щомісячно. Результати цієї ревізії оформляються записом у звітній довідці касового працівника, а також проводиться реєстрація у спеціальній книзі, де вказуються дата, прізвище та ініціали касира, цінності якого були піддані ревізії. Ревізія грошових білетів, монет та інших цінностей проводиться складом осіб, що призначається письмовим наказом керівника установи банку, за вказівкою якого проводиться ревізія. Вона проводиться в присутності службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей. Відповідальність за правильну організацію і виконання встановлених правил проведення ревізії несе керівник установи банку, який призначив ревізію. Порядок проведення ревізії такий: 1. Перерахування грошових білетів, монет та інших цінностей, які зберігаються у грошових сховищах 2. Звірка виявлених у наявності цінностей з даними книг обліку готівки оборотної (операційної) каси та інших цінностей і наявності іноземної валюти платіжних документів в іноземній валюті, щоденного балансу, аналітичного обліку 3. Складання актів ревізії цінностей за підписами всіх працівників, які брали участь у ревізії, і службових осіб, відповідальних за схоронність цінностей. При виявленні надлишків грошей або нестач складається акт про виявлені нестачі (надлишки) при перерахуванні грошей. До акта, що надсилається вищій установі банку, додаються особисте пояснення касового працівника, який допустив нестачу, повідомлення керівника установи банку про вжиті заходи щодо відшкодування винними особами збитків, усунення причин касових прорахунків і нестач цінностей. 3. Відображення в обліку результатів ревізії У разі виявлення надлишків або недостач під час проведення касових операцій, а саме: завершення операційного дня, в результаті проведення ревізії операційної каси банку (філії), перерахування клієнтом у приміщенні банку отриманої готівки, в інших подібних випадках здійснюються такі бухгалтерські проводки: • у разі виявлення надлишків готівки: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку» Кт 6399 «Інші операційні доходи»; • у разі виявлення недостач готівки: Дт 7399 «Інші операційні витрати» Кт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку». Одночасно суми недостач до встановлення осіб, які мають їх відшкодувати відображаються такою проводкою: Дт 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями» Кт 9910 «Контрахунок». У випадку віднесення суми недостач на винних осіб виконуються проводки: 1) Дт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку»; 38

Кт 6399 «Інші операційні доходи»; 2) Дт 9910 «Контррахунок» Кт 9611 «Списана у збиток заборгованість за кредитними операціями». Відшкодування винними особами недостачі готівки (касовими працівниками) супроводжується такою бухгалтерською проводкою: Дт 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або 1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку», або 2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб» Кт 3552 «Нестачі та інші нарахування на працівників банку». Касові працівники несуть повну матеріальну відповідальність за нестачу грошей і цінностей та інші недоліки в роботі, які завдали матеріальної шкоди банку.



Список використаних джерел: 1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України Постанова НБУ від 18.06.03 - № 254 2. Спяк Г. І., Фаріон Т.І. Облік в банках.Курс лекцій. –Тернопіль: ТНЕУ. – 2009.–184 с. 3. Литвин Н.Б. Фінансовий облік в банках (у контексті МСФЗ): Підручник. – К.: «Хайк – Тек Прес», 2010. – 608 с.

Тема 8: Облік операцій з використанням платіжних карток. Програмна анотація: 1.Поняття про пластикові платіжні картки. 2.Облік розрахунків з допомогою платіжних карток. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Поняття та класифікацію платіжних карток;  Учасників платіжної системи, в якій використовуються платіжні картки. Вміти:  Відображати в обліку розрахунки за придбані із застосуванням платіжної картки товари та отримані послуги: у банку, що не є емітентом, який одночасно виступає емітен6том; у банку емітенті. 1.Поняття про пластикові платіжні картки. Платіжна картка - це спеціальний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, шо використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. 39

Платіжна картка виготовляється із спеціальної пластмаси і має стандартний розмір: 85,6 х 53,9 х 0,76. Платіжна картка, як правило, містить таку інформацію: на лицьовий бік картки наноситься ім'я власника, номер картки, термін дії картки, логотип банку-емітента картки та платіжної системи. Одним із засобів захисту від підробки може бути голограма. На зворотному боці картки міститься підпис власника картки, магнітна смуга, іноді фотографія власника і логотипи мереж банкоматів, у яких можна отримати готівку за допомогою картки. Номер картки складається з 16 цифр: перші шість - код банку-емітента, наступні дев'ять - банківський номер картки, остання цифра -контрольна. Велика різноманітність платіжних карток дозволяє класифікувати їх за різними ознаками. У спеціальній літературі платіжні картки класифікуються за такими ознаками, як: • тип носія електронної інформації; • метод нанесення на картку ідентифікаційної інформації; • тип держателів; • типи фінансових операцій; • функціональні характеристики (або платіжна схема). За типом носія електронної інформації платіжні картки поділяються на: картки з магнітною смугою, які називаються магнітними картками та картки з чіпом (мікросхемою), які називаються смарт - картками. За методом нанесення на картку ідентифікаційної інформації (ім'я власника картки, номер картки, термін її дії) картки поділяються на: • ембосовані - картки, на яких інформація нанесена рельєфним шрифтом (видавлена ) спеціальним апаратом ембосером; • неембосовані - картки, на яких ідентифікаційна інформація випалюється, і як правило, ці картки призначені тільки для електронного використання (наприклад, Visa electron). За типами держателів, платіжні картки класифікуються на особисті (індивідуальні), корпоративні та сімейні. Особиста картка - це платіжна картка, емітована на ім'я клієнта - фізичної особи, шо не є суб'єктом господарювання. Корпоративна платіжна картка - платіжна картка, яка дає змогу її держателю здійснювати операції за картрахунком юридичної особи або фізичної особипідприємця. Сімейні картки видаються як особисті тільки фізичним особам, але окремі картки можна оформити як корпоративні на кожного члена родини власника картрахунку. При цьому для кредитної картки члена родини встановлюється ліміт використання коштів. За функціональними характеристиками (або платіжною схемою) платіжні картки поділяються на: дебетові, кредитні та змішані. Відповідно, залежно від умов, за якими здійснюються розрахунки за операціями з використанням платіжних карток, можуть застосовуватися дебетова, дебетовокредитна та кредитна платіжні схеми. Дебетова схема передбачає здійснення клієнтом операцій з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його картрахунку, або за рахунок коштів клієнта за наперед оплаченою платіжною карткою, які обліковуються на консолідованому картрахунку банку. Під час застосування дебетово-кредитної схеми клієнт здійснює операції з використанням платіжної картки в межах залишку коштів, які обліковуються на його 40

картрахунку, а в разі їх недостатності (відсутності) на картрахунку - за рахунок наданого банком кредиту. Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредиттої лінії). Кредитна лінія під операції з платіжними картками відкривається банком на визначений термін та в межах установленого договором ліміту (заборгованості або граничної суми) кредитування. Строк дії кредитної лінії, яка відкривається під платіжні картки, визначається договором між клієнтом та емітентом. Застосування платіжних карток передбачає наявність платіжної системи у рамках якої буде здійснюватися операція з платіжною карткою. До платіжної системи, в якій використовуються платіжні картки, входять такі суб'єкти: • емітент платіжних карток - юридична особа, що є членом платіжної системи та здійснює емісію платіжних карток; • держатель платіжної картки - фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу; • розрахунковий банк - уповноважений платіжною організацією відповідної платіжної системи банк, що відкриває рахунки членам платіжної системи та бере участь у проведенні взаєморозрахунків між ними; • еквайрингова установа (еквайр) - юридична особа, яка здійснює еквайринг, тобто діяльність щодо технологічного, інформаційного обслуговування торговців та виконання розрахунків з ними за операції, які здійснені із застосуванням платіжних карток; • торговець - суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні картки з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі); • процесинговий центр - юридична особа - учасник платіжної системи, яка здійснює процесинг, тобто діяльність, яка включає в себе виконання авторизації, моніторинг, збір, оброблення, зберігання й надання членам системи та розрахунковому банку платіжних повідомлень за операціями з платіжними картками. Обслуговування торговців і виконання розрахунків з ними за операціями, здійсненими із застосуванням платіжних карток, банк-еквайр проводить на підставі договору. Договір між еквайром і торговцем надає право останньому приймати до оплати платіжні картки відповідної платіжної системи з дотриманням її правил та виконувати інші операції, визначені договором. 2. Облік розрахунків з допомогою платіжних карток. Методика бухгалтерського обліку операцій банків з платіжними картками регламентується Правилами бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України, затвердженими постановою Правління НБУ від 8.04.2005 № 123.

У разі проведення розрахунків за придбані із застосуванням платіжної картки товари та отримані послуги в банку-еквайрі здійснюються такі бухгалтерські проводки: • на суму оплати за товари (послуги), що здійснена банком-еквайром до одержання коштів від банку-емітента: Дт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання»; • на суму одержаного грошового покриття з банку-емітента: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» Кт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток». У разі переказу коштів торговцю за товари (послуги) після одержання коштів з банку-емітента здійснюються такі проводки: • на суму одержаних коштів від банку-емітента: Дт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках» Кт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»; • на суму коштів під час зарахування їх на рахунки торговців: Дт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання». Якщо банк-еквайр одночасно є банком-емітентом, то в разі переказу чи зарахування коштів торговцям за товари (послуги) здійснюються такі бухгалтерські проводки: • під час переказу: Дт 2605 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2655 «Кошти на вимогу небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток» Кт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»; • під час зарахування торговцю: Дт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток» Кт 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання». У разі повернення держателем платіжної картки придбаного товару торговцю після здійснення трансакції торговець повертає кошти готівкою шляхом видачі їх з каси або в безготівковій формі шляхом переказу коштів на картрахунок. Під час переказу коштів на картрахунок за повернений товар у банку-еквайрі, який одночасно є банком-емітентом, здійснюється така проводка: Дт 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» Кт 2605 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2625 «Кошти на вимогу фізичних осіб для здійснення операцій з використанням платіжних карток», або 2655 «Кошти на вимогу 42

небанківських фінансових установ для здійснення операцій з використанням платіжних карток». Під час переказу коштів на картрахунки в інший банк-емітент у банкуеквайрі здійснюються такі бухгалтерські проводки: 1) Дт 2600 «Кошти на вимогу суб'єктів господарювання» Кт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток»; 2) Дт 2924 «Транзитний рахунок за операціями, здійсненими з використанням платіжних карток» Кт 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або 1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках», або 1600 «Кореспондентські рахунки інших банків».



Список використаних джерел:

1. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті: Затверджена Постановою Правління НБУ від 21.01.2004р №22 (зі змін. і доп.) 2. Правила бухгалтерського обліку операцій з використанням платіжних карток у банках України Затверджена Постановою Правління НБУ від 17.12.2001р № 524. 3. Литвин Н.Б. Фінансовий облік у банках (у контексті МСФЗ): Підручник .-К.: «Хай – Тек Прес», 2010 – 608с. Тема 9: Порядок відкриття депозитних рахунків клієнтів. Програмна анотація: 1. Порядок відкриття депозитних рахунків для фізичних осіб. 2. Порядок відкриття депозитних рахунків для юридичних осіб. Після вивчення теми студенти повинні: Знати:  Перелік документів необхідних для відкриття депозитного рахунку фізичній та юридичній особі;  Особливості відкриття депозитного рахунку. Вміти:  Вміти відкривати депозитні рахунки для клієнтів банку. 1. Порядок відкриття депозитних рахунків для фізичних осіб. При здійсненні депозитних операцій банк приймає грошові кошти клієнтів на відповідні балансові рахунки, що визначені планом рахунків бухгалтерського обліку. Депозитний рахунок - це рахунок, який банки відкривають юридичним або фізичним особам для розміщення вільних коштів на депозити з нарахуванням відсотків за депозити. Депозитні рахунки відкриваються на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунка та установою банку на визначений у договорі строк. Кошти на депозитні рахунки перераховуються з поточного рахунка господарських суб'єктів і 43

після закінчення строку зберігання повертаються на цей же поточний рахунок. Відкриття одного депозитного рахунка на двох або декількох осіб не допускається. Для фізичних осіб банки відкривають вкладні рахунки (ощадні вклади). Вкладниками комерційних банків можуть бути громадяни України, іноземні громадяни і особи без громадянства. Вкладні рахунки відкриваються з видачею вкладникові вкладного документа. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника), ощадний сертифікат, інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору ощадного вкладу. У договорі про відкриття вкладного рахунка обумовлюються: вид вкладу (строковий чи "до запитання"); сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; розмір плати; термін зберігання; відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. У разі укладення з банком договору ощадного вкладу "до запитання" за бажанням клієнта на цьому рахунку можуть здійснюватися безготівкові розрахунки. Після закінчення строку зберігання коштів на підставі договору строкового вкладу кошти з вкладного рахунка повертаються вкладникові, перераховуються на його розрахунковий рахунок відповідно до умов договору або договір вважається продовженим на умовах вкладу "до запитання". Для комерційного банку вклади "до запитання" є нестабільними, що обмежує можливість і сферу їх використання. У зв'язку з цим відсоткова ставка за вкладами до запитання завжди менше ставки за строковими депозитами. Банк може вимагати від власників такого рахунка підтримання на ньому заздалегідь обумовленого залишку грошових коштів. Якщо вклади до запитання носять, в основному, короткостроковий характер, то строкові вклади вносяться на більш довгий строк. Відповідно вкладник отримує й більш високий відсоток, ніж за вкладами до запитання. У зв'язку із стабільністю строкових вкладів банк має можливість розпоряджатися коштами вкладника тривалий час і відповідно збільшувати обсяги своїх кредитних операцій. Комерційні банки можуть застосовувати так звані гібридні депозитні рахунки, які об'єднують властивості внесків до запитання і строкових внесків. Такі рахунки умовно складаються з двох частин: прибутково-витратної (до запитання) та строковонакопичувальної (строкової). Згідно з Порядком нарахування, обліку, виплати і утримання процентів та відображення їх на рахунках бухгалтерського обліку в установах банку відсотки за депозитними рахунками нараховуються за календарне число днів. Нарахування відсотків за депозитними вкладами проводиться з дня внесення грошей на рахунок або з дня надходження перерахувань на кореспондентський рахунок установи банку. Комерційні банки постійно прагнуть запроваджувати нові види депозитних рахунків і використовувати прогресивні технології їх обслуговування. Сучасні схеми банківської роботи з депозитними рахунками побудовані на принципах максимальної оперативності, ефективності і зручності для клієнтів. Загальні правила відкриття та ведення депозитних рахунків можуть бути індивідуалізовані стосовно кожного окремого клієнта з урахуванням конкретної фінансової ситуації, що склалась у нього і в банку. Депозитні рахунки відкриваються як в національній, так і в іноземній валютах. Вітчизняні комерційні банки працюють також з так званими дилінговими депозитними рахунками. В цій схемі клієнт розміщує на депозитному рахунку кошти в національній валюті — гривнях. Банк щоденно подає клієнту котирування основних 44

валют (це, як правило, долар США, німецька марка, російський карбованець, британський фунт стерлінгів). Клієнт, використовуючи котирування, за власним бажанням змінює валюту рахунка та розміщує еквівалент вкладу на певний строк. Додатковий доход при цьому може бути отриманий за рахунок різних відсоткових ставок і курсових різниць. Залучення вільних валютних коштів на рахунки в установи банків (а сума іноземної валюти, що нині перебуває на руках в українських громадян, досить значна) є надзвичайно актуальним і важливим для активізації інвестиційних процесів у національній економіці України. Банки можуть відкривати анонімні валютні депозитні рахунки. Депозитні (вкладні) рахунки в іноземній валюті відкриваються фізичним та юридичним особам (резидентам і не резидентам) уповноваженими банками. Депозитні рахунки в національній валюті України відкриваються: а) резидентам громадянам України; б) резидентам - іноземцям та особам без громадянства, які отримали посвідку на проживання в Україні; в) нерезидентам - громадянам України, які постійно проживають за межами України; г) нерезидентам - іноземцям та особам без громадянства, які проживають в Україні відповідно до візи, відкритої терміном до одного року або документів, що підтверджують законність їхнього перебування на території України відповідно до вимог чинного законодавства (за наявності підтвердження джерел походження готівкових коштів у грошовій одиниці України чи при перерахуванні коштів з власного поточного рахунка). У разі відкриття вкладного рахунка фізичними особами (резидентами) у договорі про відкриття вкладного рахунка на підставі відповідного документа податкового органу зазначається ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку. Якщо депозитний рахунок відкривається фізичній особі, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомила про це відповідні державні органи і в паспорті якої зроблено відмітку про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера, у договорі ідентифікаційний номер не зазначається, а уповноважений працівник банку у присутності особи, яка відкриває рахунок, знімає копію сторінки паспорта з такою відміткою. При цьому власнику рахунка видається вкладний документ. Таким документом може бути ощадна книжка (іменна чи на пред'явника); інший виданий банком документ, що засвідчує укладення з банком договору. Фізичній особі (нерезиденту) надається іменна ощадна книжка. У договорі: сума, що вноситься або перераховується на вкладний рахунок; термін зберігання та порядок повернення коштів після закінчення цього терміну (виплата готівкою, перерахування на поточний рахунок вкладника тощо); розмір сплати відсотків, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін; умови розірвання договору; інші умови за погодженням сторін. Відкриття рахунка однією фізичною особою (резидентом) іншій фізичній особі (резиденту) здійснюється за умови подання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу, і укладення угоди з особою, яка відкриває рахунок. Порядок відкриття депозитного рахунку фізичній особі: · фізична особа має пред'явити паспорт або документ, що його замінює. Фізична особа-резидент додатково має пред'явити документ, виданий органом державної 45

податкової служби, що засвідчує присвоєння фізичній особі-резиденту ідентифікаційного номера платника податків; · уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, і підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів · між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; · фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок; · на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вкладний (депозитний) рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку. 2. Порядок відкриття депозитних рахунків для юридичних осіб. Юридичні особи – резиденти можуть відкривати поточні та/або вкладні (депозитні) рахунки в банках через свої відокремлені підрозділи (далі – поточний рахунок відокремленого підрозділу, вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу). Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу – вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Вкладний (депозитний) рахунок – рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Днем відкриття поточного рахунку клієнта вважається дата, зазначена на заяві про відкриття цього рахунку. Місцезнаходженням (місцем проживання) власника рахунку – суб'єкта господарювання вважається місцезнаходження (місце проживання), зазначене в свідоцтві про державну реєстрацію. Місцезнаходження (місце проживання) суб'єкта господарювання, зазначене в картці із зразками підписів і відбитка печатки (картці із зразками підписів), має відповідати місцезнаходженню (місцю проживання), наведеному в свідоцтві про державну реєстрацію. У разі зміни місцезнаходження (місця проживання) власник рахунку +– суб'єкт господарювання в місячний строк з дня отримання нового свідоцтва про державну реєстрацію зобов'язаний подати до банку копію цього свідоцтва, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально. Документи, подані клієнтом для відкриття рахунків, мають бути чинними та містити достовірну інформацію на час їх подання банку. 46

За наявності в банку підтвердженої інформації про те, що будь-який з поданих документів є нечинним, банк відмовляє особі у відкритті рахунку. Процес відкриття рахунків можна умовно поділити на такі етапи:  вибір обслуговуючого банку і типу рахунку;  подання та оформлення усіх необхідних документів;  повідомлення податкової служби про відкриття рахунку. Документи, необхідні для відкриття рахунку юридичної особи. Якщо юридична особа не має поточного рахунку в банку, то для відкриття такого рахунку їй потрібно подати такі документи:  заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник юридичної особи або інша уповноважена на це особа;  копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію належним чином зареєстрованого установчого документа (статуту/засновницького договору/установчого акта/положення), засвідчену органом, який здійснив реєстрацію, або нотаріально. Положення юридичних осіб публічного права, які затверджуються розпорядчими актами Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, засвідчення не потребують. Юридичні особи публічного права, які діють на підставі законів, установчий документ не подають;  копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного державного реєстру, засвідчену органом, що видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або організацією, якій клієнт адміністративно підпорядкований, в установленому порядку. До картки включаються зразки підписів осіб, яким відповідно до законодавства України або установчих документів юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів. Юридичні особи, які використовують найману працю і відповідно до законодавства України є платниками страхових внесків, додатково до вищезазначеного переліку документів мають подати такі документи:  копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юридичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України як платника страхових внесків, засвідчену органом, що його видав, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.  Інформацію про те, що юридична особа не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація». Документи, необхідні для відкриття рахунку відокремленого підрозділу.  Для відкриття поточного рахунку відокремленого підрозділу, який не має рахунків у банку, потрібно подати такі документи: 47

 заяву про відкриття поточного рахунку, яку підписує керівник відокремленого підрозділу або інша уповноважена на це особа;  клопотання юридичної особи або відповідного органу приватизації (щодо структурних підрозділів, які відокремлюються в процесі приватизації) до банку, в якому відкривається поточний рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, в якому його відкрито, а також інформації про те, чи є відокремлений підрозділ платником страхових внесків. У разі одночасного відкриття в банку поточних рахунків через кілька відокремлених підрозділів однієї юридичної особи подаються одне клопотання юридичної особи з вищезазначеною інформацією і переліком відокремлених підрозділів, через які відкриваються рахунки, та копії цього клопотання в кількості, потрібній для формування справ з юридичного оформлення рахунків за кожним відокремленим підрозділом;  копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідчену органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідчену нотаріально або юридичною особою, що створила відокремлений підрозділ;  копію довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру, засвідчену органом, що видав відповідну довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, на облік в органі державної податкової служби, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копію документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік в органі державної податкової служби за місцезнаходженням цього підрозділу, засвідчену органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  картку із зразками підписів і відбитка печатки, засвідчену нотаріально або підписом керівника юридичної особи, до складу якої входить відокремлений підрозділ. До картки включаються зразки підписів уповноважених осіб підрозділу, яким згідно з законодавством України і відповідними документами юридичної особи надано право розпорядження рахунком та підписування розрахункових документів. Якщо відокремлений підрозділ розташований на території іншої територіальної громади, ніж юридична особа, що його створила, має окремий баланс, здійснює розрахунки з оплати праці самостійно і є платником страхових внесків, то цей підрозділ додатково до вищезазначеного переліку документів має подати копії відповідних документів, що підтверджують реєстрацію відокремленого підрозділу у відповідному органі Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Ці копії мають бути засвідчені органами, що їх видали, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку. Інформацію про те, що відокремлений підрозділ не використовує найману працю і не є платником страхових внесків, клієнт обов'язково зазначає в заяві про відкриття поточного рахунку в рядку «Додаткова інформація».

Крім того, п. 9.3 Інструкції № 492 передбачено можливість відкриття вкладного (депозитного) рахунку відокремленого підрозділу, що не має рахунків у цьому банку, який відкривається за умови подання таких документів:  клопотання юридичної особи до банку, в якому відкривається вкладний (депозитний) рахунок відокремленого підрозділу, про відкриття рахунку із зазначенням номера поточного рахунку юридичної особи та найменування банку, в якому його відкрито;  копії належним чином оформленого положення про відокремлений підрозділ, засвідченої нотаріально або органом, що створив відокремлений підрозділ;  копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, засвідченої органом, що видав свідоцтво, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копії документа, що підтверджує взяття юридичної особи, яка створила відокремлений підрозділ, на облік в органі державної податкової служби, засвідченої органом, що видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копії документа, що підтверджує взяття відокремленого підрозділу на облік відповідним органом державної податкової служби, засвідченої тим органом, який видав документ, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку;  копії довідки про внесення відокремленого підрозділу до Єдиного державного реєстру, засвідченої органом, який видав довідку, або нотаріально чи підписом уповноваженого працівника банку.  копії документа про повідомлення ним органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України щодо наміру відкрити вкладний (депозитний) рахунок, засвідченої в установленому порядку (якщо відокремлений підрозділ здійснює розрахунки з оплати праці самостійно і є платником страхових внесків);  картки із зразками підписів і відбитка печатки, засвідченої в установленому порядку (якщо в договорі банківського вкладу передбачено перерахування коштів з рахунку після закінчення строку зберігання з використанням платіжного доручення клієнта). Повідомлення податкової служби про відкриття рахунку. Наступним кроком після подання документів та підписання договору є взяття рахунку на облік органом державної податкової служби. Відповідно до Порядку подання податковим органам Повідомлення про відкриття (закриття) рахунків у фінансових установах, затвердженого наказом ДПА України від 01.08.2001 р. № 306 (зі змінами та доповненнями), повідомлення про відкриття (закриття) рахунку в фінансовій установі (далі – повідомлення) суб'єкти господарювання (далі – платники) направляють згідно з чинним законодавством до державного податкового органу, де їх взято на податковий облік. Повідомлення протягом трьох робочих днів з дня відкриття або закриття рахунку в фінансовій установі (включаючи день відкриття або закриття) подається платником особисто або надсилається поштою на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення. Повідомлення про зміну, а саме відкриття, закриття рахунку платника подає за платника фінансова установа. Повідомлення подається протягом трьох робочих днів з дня відкриття/закриття рахунку (включаючи день відкриття/закриття) особисто фінансовою установою або надсилається поштою з повідомленням про вручення на 49

адресу відповідного органу державної податкової служби, в якому платник обліковується як платник податків і зборів (обов'язкових платежів). Інформація про платника заповнюється посадовою особою фінансової установи, підпис платника не заповнюється, а замість печатки платника ставиться печатка фінансової установи. Повідомлення про відкриття (закриття) власних кореспондентських рахунків фінансові установи можуть надавати в електронному вигляді. Повідомлення реєструється відповідним підрозділом податкової служби з обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів. Корінець повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової служби та датою реєстрації повертається платникові. У триденний термін після дати отримання повідомлення платника орган державної податкової служби надсилає до фінансової установи, в якій відкрито рахунок, або повертає платнику для подальшої передачі до фінансової установи корінець повідомлення платника з відміткою про взяття рахунку на податковий облік. Підставою для відмови у взятті рахунку на податковий облік може бути невідповідність інформації, поданої платником у повідомленні, відомостям з Єдиного банку даних про платників податків. У разі відмови у взятті рахунку на податковий облік платнику надсилається повідомлення про недостовірність даних у поданому ним повідомленні та про необхідність усунення виявлених недоліків і повторного подання повідомлення. Якщо в процесі діяльності платника виявляється, що він подав недостовірну інформацію (код фінансової установи, номер та вид рахунку, валюта рахунку), то платнику надсилається повідомлення податкового органу про недостовірність даних у повідомленні платника та про необхідність повторного надання ним повідомлення, яке містить достовірну інформацію. Водночас до фінансової установи, в якій відкрито рахунок платника, надсилається повідомлення податкового органу про недостовірність даних, зазначених у повідомленні платника. Про всі випадки виявлення повідомлень з недостовірною інформацією робиться відповідна відмітка в електронному журналі реєстрації повідомлень про відкриття (закриття) рахунків в фінансових установах за формою № П2.



Список використаних джерел: 1. Інструкція про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах. Затверджено постановою Правління НБУ від 12.11.2003 р. № 492 (із змінами). 2. Інструкція з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування та використання резервів під кредитні ризики в банках України. Затверджено постановою Правління НБУ від 27.12.2007 р. № 481 (із змінами).