Дзюбанський Т. "Єдин свят"

Тарас Б. ДЗЮБАНСЬКИЙ

єдин свят Біблійні, богословські та історичні аспекти розуміння святості у християнському житті

ДУХ I ЛIТЕРА

Батькам з любов’ю та вдячністю присвячую

Зміст

В книзі Єдин Свят автор ставить за мету відповісти на такі запитання: що таке святість? Як розуміти те, що Бог є святим і що людина покликана бути святою? Головна теза цієї праці: без святості людська природа не є досконалою і довершеною. Читачеві пропонується історичний біблійно-богословський начерк християнського бачення святості в його поступовому розвитку від ста­ розавітнього розуміння святості як ритуально-етичної категорії до морально-онтологічного вчення про святість у християнстві.

Слово від автора . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8

Видавець: Костянтин Сігов

II. Розуміння святості у Старому Завіті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 1. Кадош як інший, відокремлений . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15 2. Божа присутність серед свого народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17 3. Святість Бога . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 23 4. Людина сотворена на образ і подобу Божу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25 5. Святість вибраного народу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27 6. Закон як підготовка до зустрічі та відносин з Богом . . . . . . . . . . 29

Літературне редагування та коректура: Наталія Анікєєнко Комп’ютерне макетування: Дарія залевська

Д438

Дзюбанський, Тарас Б. Єдин Свят. Біблійні, богословські та історичні аспекти розу­міння святості в християнському житті.

– К.: Дух I лIтера, 2012. – 136 с.

Усі права застережені УДК: 27-312.55:2-526.65

© Дзюбанський Т., 2012

ISBN: 978-966-378-242-3

© ДУХ I ЛIТЕРА, 2012, макет

Передмова . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7

I. Термінологія: святість, святе, святі та значен­ня сенсу святості (сакральності) для людського суспільства в загальному . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

III. Месіянізм: месія (помазаник) як ознака святої Божої присутності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 1. Первосвященик як месія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 43 2. Цар як месія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 46 3. Месіанізм та месія в пророчих книгах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 47 IV. Ісус з Назарету – Месія, Об’явитель та Повнота Божого Об’явлення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55 1. Тайна воплочення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58 2. Святість Ісуса як непорочність та праведність . . . . . . . . . . . . . . . 59 3. Нагірна Проповідь Христа: magna charta християнського життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63 V. Розуміння святості у Новому Завіті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 1. Нове творіння у Христі та покликання до святості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73 2. Закон, Божа благодать та любов . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 77

3. Прослава Трисвятого Бога як відповідь людини на Божу святість . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79 VI. Різноманітні парадигми чи моделі святості в історії Церкви . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 85 1. Мучеництво. Культ Святих та їхніх реліквій у Церкві . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .85 2. Монашество. Монаші чини та згромадження . . . . . . . . . . . . . . . . 91 3. Ізихазм та Обожествлення в Східній богословській Традиції . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 105 4. Розуміння святості в період Схоластики (за святим Томою Аквінським) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108 VII. Загальне покликання до святості у світлі вчення Другого Ватиканського Собору . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113 VIII. Пресвята Богородиця як приклад та ікона святості . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125 Бібліографія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131

Передмова Тема святості непроста… На це існує багато причин. Саме слово «свя­тість» викликає у багатьох відчуття недосяжності цього поняття. Адже святість у популярному розумінні – це щось далеке, високе, на­ стіль­ки екстремальне, що не стосується щоденного життя звичайних лю­дей. У секулярному світі про святість говорять з іронією; святість стає темою для легких жартів. З іншого боку, у церковних та духовних колах трапляється проти­леж­ на крайність та небезпека: про святість говорять натхненно, але також часом єлейно. Не рідко відбувається баналізація цього великого таїн­ства, до якого усі покликані не абстрактно і солодко, а конкретно і ради­кально, пасхально, тобто хресною дорогою до нового життя. Відважитися писати на тему святості, таки, не просто, тому автор за­слу­говує на нашу повагу. У цій простій і невеликій книжечці за до­ по­­мо­гою розлогих цитат із Святого Письма, документів Другого Вати­ канського Собору, інших духовних текстів та зображень, автор нама­ га­ється передати читачеві деякі класичні параметри та інтуїції про свя­тість. Проте лише читач, який відважиться каталізувати свої роздуми і пережиття тонкого покликання до святості, зможе судити про успіх да­ ного посібника. На мою думку, варто спробувати. О. Борис Ґудзяк, Ректор Українського Католицького Університету

Слово від автора

Слово від автора —Святеє святим.

—Єдин Свят, єдин Господь Ісус Христос на славу Бога Отця. Амінь. Таким «діалогом» між священнослужителем та вірними Візантій­ ська Божественна Літургія святого Івана Золотоустого запрошує вірних приступити до святого причастя та прийняти Господа у таїнственний спосіб під видом хліба і вина. У цих словах міститься глибокий бого­ словський зміст самої літургії та пресвятої Тайни Євхаристії: тільки Бог є святим; але у своїй безмежній любові Він дарує Себе нам, щоби ми ос­ вя­чувалися та жили святим життям, прославляючи Бога. Безперечно, святість є есенційним атрибутом чи характеристикою Бо­­га, котрий є Трисвятий: «Свят, Свят, Свят, Господь сил; вся земля пов­­ на Його слави!» – співаємо гімн хвали разом із пророком Ісаією (Іс 6:3)1. Проте Бог бажає освятити і людину, і тому не залишає її нао­дин­ці. З воп­­лоченням Сина Божого, Ісуса Христа, святість стає своєрідним пра­­ ви­лом для кожного, хто вірує в Нього. Євхаристія, «джерело та вершина»2 християнського життя, є саме тим дарунком від Бога, через який ми можемо відчути передсмак вічного життя, життя у Бозі, життя святих. Власне уся Божественна Літургія пере­ пов­нена прославою Трисвятого Бога та молитвами для освячення Бо­жо­го люду. В Символі Віри ми сповідуємо Церкву як святу: «Вірую в Єдину, Свя­ту, Соборну і Апостольську Церкву». Церква свята, бо Христос – її засновник, святий. Усе життя Церкви переповнене святими, котрі для нас є дороговказами та світилами на дорозі до вічності. У різноманітні 1 Усі біблійні цитати взяті з: Святе Письмо Старого та Нового Завіту (Рим, 1990).

2 Пор. Другий Ватиканський Собор. Догматична Конституція Світло Народів (Про Церкву), 11 та Енцикліку Івана Павла II, Церква Євхаристії, 1.

9

способи святі є виявом Божої присутності серед нас, Його святості, ос­ вячуючи нас та допомагаючи нам заступництвом та молитвами перед Найсвятішим Творцем і Богом. Святий Павло у Посланні до ефесян пише наступне: «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас із неба всяким духовним благословенством у Христі. Бо в ньому він нас вибрав перед заснуванням світу, щоб ми були святі й бездоганні перед ним у любові» (Еф 1:3–4). Власне це є Божим задумом та планом щодо люди­ ни, сотвореної на образ і подобу Божу: спасти та освятити людину через Свого Сина Єдинородного, Ісуса Христа, та Духа Святого. Догматична конституція Другого Ватиканського Собору, Світло Народів (Про Церкву), пригадує нам про те, що кожна людина покли­ кана до святості: «усі приналежні до Церкви, будь-то ієрархи чи миря­ ни, покликані до святості» (СН, 39). Іншими словами, святість не є «за­резервована» для окремих осіб. Кожна людина, сотворена на образ і по­до­бу Божу, може і повинна вправлятися у чеснотах та уподібнюватися до Бога своїми думками, словами та вчинками. Ця святість реалізується через практику християнських чеснот у всіх станах життя: «В різних життєвих обставинах та обов’язках єдину усі виконують святість, ті, що керуються Духом Божим та послушні голо­ сові Отця і почитають Його в дусі і правді, наслідуючи вбогого Христа, смиренного та двигаючого хрест, щоб сподобитися стати учасниками його слави. Кожен однак повинен іти без вагань шляхом віри, що по­ буджує надію та діє через любов, відповідно до особистих дарувань та обов’язків» (СН, 41). В своєму нещодавньому посланні до однієї із католицьких мирян­ ських організацій, Папа Римський Бенедикт XVI наголосив, що такі ор­га­­ні­­зації є майстернями святості, де миряни можуть виховуватися у справжньому християнському дусі заради Царства Божого. Зокрема Пон­тифік наголосив, що «слово святість повинно стати звичайним сло­ вом у повсякденному вжитку, яке відносилося би не тільки до героїчних станів християнського життя, але таким, яке б характеризувало повсяк­ денну дійсність та рішучу відповідь і відкритість до дії Святого Духа»3. Кожна релігія пропонує своїм послідовникам різноманітні шляхи по­єднання з Богом. У всіх релігіях існують такі концепції та поняття як 3 Див. «Pope’s Message to Italian Catholic Action». 05.10.2011. http://www.zenit. org/article-32536?I=english

10

Тарас Дзюбанський. Єдин Свят

«святий» та «святість», хоча вони трактуються по-іншому. Та й навіть в одній релігійній традиції можуть існувати декілька течій із своїм розу­ мінням та поясненням святості. Що ж таке святість? Як правильно розуміти те, що Бог є святим і те, що людина покликана бути святою? Врешті, хто такі святі і як ними ста­ ти, згідно з вченням Христової Церкви? У наступних розділах пропонуємо Читачеві ознайомитися із основ­ ними навчаннями християнства щодо святості. Звичайно, ця книга не претендує подати багату християнську традицію у вичерпний спосіб. Життя кожного окремого святого чи святої заслуговує на об’ємні ви­ дання! Проте у цій книзі пропонуємо короткий біблійний, історичнобогословський екскурс християнського бачення святості в його поступовому розвитку від розуміння святості як ритуально-етичної категорії, частково успадкованого від окремих течій ран­нього юдаїзму, до морально-онтологічного бачення святості в християнстві. Оскільки ця книга написана на базі досліджень біблійних, патри­ стичних та догматичних текстів, то вважаємо за потрібне помістити в неї окремі уривки з книг Святого Письма та інші тексти багатої Церковної Традиції, зокрема частини монаших Правил святого Василія Великого та уривки з документів Другого Ватиканського Собору, які висвітлюють тему святості. Окрім друкованого слова в книзі Читач знайде багато сторінок, при­ свя­чених пророкам, блаженним, мученикам та святим з їхніми корот­ки­ ми агіографіями, іконами та молитвами про їхнє заступництво.

I Термінологія: святість, святе, святі та значен­ня сенсу святості (сакральності) для людського суспільства в загальному Святіший Отець Бенедикт XVI часто повторює, що сьогодні ми живемо у суспільстві, в якому панує відносність людських та мораль­ них цінностей. Для багатьох людей слово святість асоціюється або з казково-легендарними (а отже, видуманими) персонажами, або взагалі нічого не означає4. Такі терміни, як тайна, адорація, диво, священний, чудо, трепет, вважаються архаїзмами в щоденній мові та рідко коли зустрічаються у вечірніх новинах чи на шпальтах преси. Різноманітні течії сучасної філософії, наукові «досягнення» в ма­ні­­ пу­ляціях людського життя в лабораторних пробірках та нищівні тота­ літарні режими завдали неабиякої шкоди здоровому усвідомленню свя­ тості людиною. Відкидаючи віру в Бога, людина залишається на само­ті зі своєю людською природою, спотвореною первородним гріхом. Фрід­­ 4 Ось як за часів комунізму Українська Радянська Енциклопедія «пояснюва­ ла» термін «святі»: «В різних релігіях особи (переважно міфічні), визнані здат­ ни­ми творити чудеса, впливати на долю людей, бути посередниками між людь­ми і богом». Див. Українська Радянська Енциклопедія, том 13 (Київ: Ака­демія Наук УРСР, 1963), ст.12. До речі, не менш «цікавим» є розділ про релі­гію і церкву: «Релігія – викривлене, фантастичне відображення у свідомості людей па­ную­чих над ними природних і суспільних сил – виникла в епоху родового ладу. Поява її була зумовлена як гносеологічними, так і соціальними причи­­на­ми. Гносеологічні корені релігії криються в складності й суперечливості процесу пізнання, в мож­ ливості, залежно від певних соціальних умов, неусвідомлю­­ва­ного відльоту фантазії від дійсності. Соціальною причиною появи релігійних вірувань був надзвичайно низький рівень розвитку продуктивних сил пер­віс­но­общинного суспільства, що зумовлювало безпорадність людини перед стихійними силами природи. Роз­гля­ да­ючи атеїстичну пропаганду як складо­ву частину комуністичного виховання тру­ дящих, Комуністична партія дома­гається, щоб у ході розгорнутого будівництва комунізму повністю подола­ти релігійні забобони». Див. Українська Радянська Ен­ циклопедія, том 17 (Київ: Академія Наук УРСР, 1965), ст.623, 625.

44

Тарас Дзюбанський. Єдин Свят

ПЕТРО (І століття)

Учень та апостол Ісуса Христа. Незаперечний лідер ранньої спіль­но­ ти християн та невтомний проповідник Доброї Новини. За віру Хрис­ тову постраждав у Римі в 64-ому році. «Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що у своїм вели­ кім милосерді відродив нас до живої надії через воскресіння Ісуса Христа з мертвих, до спадщини, яка не може ні зотліти, ні заплямитися, ані зів’янути, – збереженої для нас на небі, для нас, яких Божа потуга вірою зберігає на спасіння, що готове з’явитись останнього часу. Ви тим ра­ дійте, навіть якщо тепер треба трохи посумувати в різних досві­ дах, щоб ваша випробувана віра, куди цінніша від тлінного золота, яке вогнем очищають, була на похвалу, на славу й на честь – під час об’явлення Ісуса Христа, якого ви, не бачивши, любите, в якого, не ог­ лядаючи, віруєте, радіючи радістю невимовною і повною величі, ося­га­­ ючи ціль вашої віри – спасіння душ ваших» (1 Пт 1:1–9).

45

III. Месіанізм

ПАВЛО (І століття)

Бувши громадянином Римської Імперії, Павло навернувся до хри­ сти­янської віри. Великий проповідник Євангелії та автор 14 Листівпос­лань до різних християнських спільнот, святий Павло загинув муче­ ницькою смертю в Римі за часів переслідування при імператорі Нероні. «А втім, брати, ми просимо вас і благаємо в Господі Ісусі, щоб, як то ви від нас навчилися як слід жити на вподобу Богові, – як ви і живе­те, – щоб так досягали дедалі більшого поступу. Ви бо знаєте, які накази ми дали вам від Господа Ісуса. Це ж саме воля Божа: святість ваша – щоб ви стримувались від розпусти, щоб кожний з вас умів тримати своє тіло у святості й пошані, не в пристрасті жагучій, як погани, які не знають Бога; не надуживаючи і не кривдячи в цій справі свого бра­та, бо Господь за те все відплачує, як ми про це вам уже казали та засвід­ чили. Бо Бог нас покликав не до нечистоти, а до святости. Тому, отже, хто на це не зважає, той не чоловіка зневажає, а Бога, що нам дає свого Святого Духа» (1 Сол 4:1–8).

Автор висловлює щиру подяку наступним особам, завдяки яким був можливий випуск цієї книги: • Владиці Василеві (ЛОСТЕНУ) • Владиці Павлові (ХОМНИЦЬКОМУ) • Владиці Давидові (МОТЮКУ) • О. Івану КАЩАКУ • Пані Лілії КУК • Пану Анатолію ОРУЖЕВУ Нехай СВЯТІ будуть Вашими заступниками та покровителями!