ДАНИЛО ДЕМУЦЬКИЙ ОПЕРАТОР 4 ЛИПНЯ 1893 – 7 ТРАВНЯ 1954
Данило Демуцький – найвидатніший український кінооператор ХХ століття, засновник національної операторської школи – народився в селі Охматів в родині дворянина Порфирія Демуцького, видатного українського фольклориста, фундатора першого на Україні народного хору, який разом з засновником національної музичної школи й активним громадським діячем Миколою Лисенком, основоположником національного професійного театру письменником Михайлом Старицьким та філософом Миколою Драгомановим входив до гуртка патріотичної української інтелігенції.
1903 року Демуцький вступив до Другої київської гімназії, під час навчання в якій захопився фотографією. 1911 року він вступає на медичний факультет Універ-
294
ситету святого Володимира (згодом переводиться на правничий). Цього ж року стає членом фототовариства Дагер. Перший етап творчості Демуцького-фотохудожника пов’язаний з пейзажем. 1913 року він бере участь у Всеросійській виставці художників світлопису, де виставляє чотири свої пейзажі. Під час війни Демуцький знайомиться з роботами американських Данило Демуцький, кінець 1930-х рр.
фотохудожників, під впливом яких його творчість набуває імпресі-
Danylo Demutsky, late 1930s
третистом Клавдією Романюк Демуцький захоплюється портретом,
оністичних рис. В 1920 році після знайомства з фотографом-пор-
широко користуючись об’єктивом «монокль», за допомогою якого створює м’які та світлосяйні зображення, які згодом стануть ознакою авторського стилю митця. 1924 року він створює свою кращу роботу цього періоду – портрет балетмейстера Касьяна Голейзовського. 1921 року Всеукраїнським історичним музеєм та Музеєм антропології та етнографії Всеукраїнської Академії наук Демуцького запрошено для створення фотолабораторій. 1922 року театральний режисер-реформатор Лесь Курбас запрошує Демуцького до театру Березіль для створення фотомайстерні.