Галина Невінчана
обід на Лінку чекав ще один сюрприз – приїхав останній курсант. Він виявився наймолодшим з восьми чоловіків потоку. Всього курсантів було тридцять шість, з них двадцять вісім – жінки... Очі всіх присутніх, не виключаючи обслуги, спостерігали за блакитнооким, білявим красунчиком років двадцяти п`яти. А очі Павлини в цей час ретельно вивчали вміст супу. З того, як перестали стукати ложки об тарілки, стихло чавкання і плямкання, а за мить приміщення наповнилося зубовним скреготом, вона зрозуміла, що останнє місце за її столиком, якраз напроти неї, за мить буде зайняте. – Доброго дня! Смачного. Обидва її лицарі, як по команді, рвучко підвелись і привіталися. – Дозвольте приєднатися до вашого гурту? – Прошу, якщо вам так до вподоби цей стіл. Місце вільне, не заброньоване, – відповіла за всіх Павлина, змірявши блакитноокого поглядом. – Мені до вподоби ваше товариство, – тихо відповів він і, не відводячи погляду, опустився на стілець. За ним, наче підтяті дуби, рухнули на свої місця Валентин і Фрідріх. – Вибачте, забув представитися: Вільгельм. – Так звали мого діда, – зазначила Галицька і подала руку. – Павлина. Мої товариші: Валентин і Фрідріх. «Повний комплект, – відмітила Галицька. – Тепер можна й розважитися».
Розділ 16. З ранку до ночі Проте для розваг залишалося надто мало часу. Нема коли навіть збігати до поштового відділення, щоб зателефонувати додому, хіба що треба пожертвувати сніданком чи обідом. На тиждень курсанти мали один вихідний і 74