Галина Невінчана
– Кухарка, «поварьошка»! Про яке мистецтво може йти мова, коли для автора залишається час між приготуванням борщу і витиранням дитячих задів! Теж мені, Рубенс у спідниці! – з презирством кривили губи одні. – Бездарна мазанина! Сірість! Хай би краще запхала собі пензля й фарбу в одне місце і ніколи нікому не зізнавалася, що малює! – рекомендували другі. – Лебедів у селі на воротах хай малює, – реготали треті. – Вискочка! Розбещена баба мафіозно-корумпованого гангстера. Ви ж чули, як він половині міста очі шампанським залляв. Він заплатив за те, щоб її мазанину показали! – верещали четверті. – Та ви ж нічого не знаєте! Все значно простіше. Вона родичка директриси музею. А то з якого беня така нездара висіла б у виставковій залі цілих три місяці?! – ділились міркуваннями п`яті. – Все не так! Справа в іншому. Вона спить з Геником Вороною! – безапеляційно заявляли шості. – Ви коли-небудь бачили його на подібних заходах? Ні! А тут сам припхався та ще й гостей привів. А за ним камери, камери, газетярі! Це через те, що вона його коханка... Плітки поширювалися із шаленою швидкістю, обростаючи неймовірною кількістю подробиць з особистого життя художниці. Про що б іще говорило напівсонне, розморене літньою спекою провінційне містечко? Результат пліток був непередбачуваний. Все більше зацікавлених, які раніше не переймалися живописом, знаходили час, аби навідатися до музею й подивитися, через що весь гармидер, на те, що так гаряче обпльовують корифеї. Після відвідин у кожного складалася власна думка. Та, пам`ятаючи слова Просторова, Галицька раділа всім тим розмовам і працювала з подвоєним ентузіазмом. Вона й не думала нікуди запихати пензлі з фарбами, бо точної адреси, куди пхати, так і не почула. Вже восени «профіки» отримали новий сюрприз, коли вона представила на щорічну виставку-конкурс «Рідне 40