Містечковий бомонд
чи близько трьохсот кілометрів на день. Сусіди, які чітко підраховували їхні прибутки, вважали, що у Галицької грошей кури не клюють. А й справді не клювали, бо ні курей, ні грошей не було. Лінка вже давно завела на німецький штиб кілька конвертів: «на комунальні послуги», «на ремонт автобуса», «на пальне», «на оплату навчання доньки», «на їжу», «на господарчі витрати», «на непередбачені витрати». Конвертів із написами: «на одяг», «на розваги», «на відпочинок» не було. Вірніше, конверти були, але в них не було чого покласти. Від такого життя їхні стосунки з Алексом перейшли в іншу площину: з подружніх у братерські. Боронь Боже, кохання не вмерло! Вони кохали одне одного, можливо, й більше аніж колись, але на пристрасті не вистачало сил, ні моральних, ні фізичних. Не вистачало трішечки свята, аби відчувати себе жінкою. І саме на роботі вона знайшла маленьку розвагу в особі молоденького співробітника, який почав відверто до неї залицятися. Милий хлопчик годився Павлині мало не в сини. Гарненьке, тихеньке дитятко безвідмовно робило все, що загадає хазяїн, а у вільний час старанно вивчало Біблію і зубрило англійську мову. Таким його знали всі: саме терпіння і смирення. Але коли Павлина залишалася з ним в офісі сам на сам, вона відчувала, що в жилах янголятка нуртує гаряча кров. Від природи послужливий, хлопчина готовий був виконати будь-яку забаганку дами серця, аби мати можливість зайвий раз наблизитися до неї і наче б ненавмисне торкнутися руки. Павлина намагалася уникати погляду очей кольору чорного шоколаду, бо вони порушували її спокій. Надто гарячим був отой гірко-солодкий шоколад, боялася обпектися. Втупившись у комп’ютер, намагалася не чути хриплуватого м’якого голосу і в той же час чекала, що юнак колись підійде і торкнеться її волосся. Одного разу це сталося, і вона мало не знепритомніла. Яке забуте відчуття! Жодного слова, лише розмова очей, 187