Містечковий бомонд
– Павлино, захочеш покататися, ми завжди до твоїх послуг! – запропонували хлопці, прощаючись. – А хто не хотів з собою бабу брати? – підштрикнула Галицька. – Ти вже вибач. Просто нам довелося із одним мужиком-журналістом поїздити. Нас від нього мало не знудило. А ти класна! Після нічних рейдів Пупсик вичитував Галицькій: – Що ви собі дозволяєте?! Ви не думаєте про свою репутацію! Що це за нічні поїздки?! – Моєму чоловікові вони не здаються дивними. Він нічого не має проти. Це ж просто робота. – До чого тут ваш чоловік?! Яка така робота! – верещав Пупсик. – Павлу Петровичу це не подобається (як завжди, шеф говорив про себе у третій особі). – А Галицькій це подобається, і дуже! До того ж, такі матеріали добре читаються. Ви ж хочете підвищити рейтинг газети? – з викликом відповіла Павлина і, вихиляючи сідницями, попливла геть. А їй дійсно подобалося бути поруч з молодими, сильними хлопцями, тож відмовляти собі у задоволенні вона не збиралася.
Розділ 8. Атас! Даішники на дорозі! Хоча в душі Галицька то сердилася, то посміювалася над Пупсиком, але справу свою робила. Вишукувала і вичікувала, розкручувала на відвертість і терпляче вислуховувала захоплюючі історії з життя цікавих людей. На шпальтах з’явилися матеріали, що зробили їй ім’я. Вона навчилася змушувати читача, прочитавши, повірити в написане, сміятися і плакати, обурюватись і захоплюватись, якщо того бажав автор. Робота поглинала її цілком. Так працювали й інші члени команди – не за гроші, бо той за139