Кольчинська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів “Формування навички виразного читання”
З досвіду роботи вчителя початкових класів Біланинець Людмила Олександрівна
.
Проблемне питання “Формування навички виразного читання”
Навчити дітей добре читати ‐ одне з найважливіших завдань школи. В. Сухомлинський писав, що «читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе». Радив учителям початкових класів: «Навчіть усіх дітей читати так, щоб вони вміли читаючи думати й думаючи читати».
Обгрунтування проблеми Необхідною умовою досягнення високої професійної майстерності педагога є оволодіння основами теорії і практики мистецтва слова, ораторського мистецтва та виразного читання. „Майстерність мовлення, виразного читання, – зазначає І. Олійник, – необхідні вчителю не тільки тому, що за самою специфікою його роботи доводиться багато говорити, читати, а й тому, що виразне слово допомагає ефективно застосовувати методи педагогічного впливу на учнів, розвивати їхню пізнавальну діяльність”.
• Виразне читання – один із головних засобів впливу на всебічний гармонійний розвиток дитини через художні твори різних жанрів, інших джерел писемності і безпосереднє слово вчителя. Виразне читання – це не менше мистецтво виконання художнього тексту, а й предмет навчання цього мистецтва. Мету навчання визначила проф. О.Ісаєва: „формування естетично розвиненого читача, здатного відчувати художнє слово, уміння насолоджуватися прочитаним”
Передумови виразного читання
Робота над дикцією
• артикуляційна гімнастика за таблицею голосних, до яких у різних позиціях (перед, після) додається одна, дві приголосні • попереднє відпрацювання важких для читання слів (збіг приголосних, наголос, багатоскладові слова) • читання ланцюжків коротких слів: односкладових (з двох, трьох, чотирьох літер, із збігом приголосних); двоскладових, у яких кожен рядок побудовано з різними складами, з чергуванням слів з різним наголосом, і з різним збігом приголосних; трискладових з різним наголосом і з різним збігом приголосних
• забарвлення або тон мовлення, забарвлення тексту різними почуттями, емоціями: (страху, суму, незадоволення, образи, чуйності, ласки, журби, підозри, радості, урочистості …); • володіння силою голосу – передача під час читання необхідного тихо, голосно, напівголосно, пошепки, криком; • темп читання – повільно, швидко, помірно; • чітка вимова кожного слова; • створення на основі прочитаного окремих словесних картин і формувати вміння передавати слухачам так, щоб кожний із них міг чітко уявити їх.
Види завдань для вироблення умінь користуватися паузою: • спостереження під керівництвом учителя за роллю паузи в кінці речення, в середині, з опорою на розділові знаки; • зіставлення варіантів читання речення, коли помилкова пауза руйнує розуміння його змісту; • знаходження речення, після якого має бути найдовша пауза; • знаходження речення, перед яким треба зупинитися; • визначення тривалості паузи в кінці віршованого рядка; • зазначення (психологічних) пауз у передачі настроїв героїв, описі подій (з допомогою вчителя); • розмітка в межах строфи або абзацу тривалості пауз (довга///середня//коротка/) з врахуванням розділових знаків та емоційного стану дійових осіб; • читання твору ланцюжком, коли читець закінчує читати на довгих паузах.
У поняття виразності читання входить дотримання розділових знаків:
крапка – тривала пауза і зниження голосу; знак питання (оклику) – забарвлення голосу відповідною інтонацією; кома – підвищення голосу і відповідної невеличкої паузи, коли можна сказати – раз • дотримання логічних пауз, які не завжди співпадають з розділовими знаками, але обов’язково зумовлюються граматичними причинами (однорідні члени речення); • логічні наголоси – виділення одного із слів чи групи слів у рядку чи реченні більшою силою голосу;
Приступаючи до виразного читання необхідно враховувати загальний емоційний настрій твору; настрій окремих його частин; емоційний стан героїв; розуміти ставлення автора до описуваних подій; • передавати своє ставлення до зображеного. Необхідно упередити: • штучне інтонування; • “підроблювання” голосу
• • • •
Інтонаційні засоби виразності
Читання з різною інтонацією з різною силою голосу з різною швидкістю Із перестановкою слів
із заміною слова
Види робіт з читання для розвитку виразності 1. Знайди і підкресли в тексті слова і вирази, які допомагають передати настрій. 2. Знайди всі питальні й окличні речення, прочитай їх з належною інтонацією. 3. Простеж, як і від чого змінюється поведінка героїв. Передай ці зміни голосом. 4. Поміркуй, в якому темпі треба читати цей твір і чому? 5. Пограй в «Морські хвилі» - читай твір то тихіше, то голосніше, при необхідності поступово змінюй силу голосу. 6. Прочитай текст виразно, допомагай собі мімікою і жестами. 7. Позмагайся з друзями у виразності читання твору. 8. Поміркуйте разом, які почуття викликає цей текст: радість, смуток, сум, жаль, гнів, сором, біль, страх, повагу, задоволення, захоплення, співчуття, обурення, гордість, ніжність, тривогу, протест, лагідність, незадоволення, здивування, вдячність, розчарування, заздрощі, зневагу, життєрадісність, віру в …, любов до… 9. Придумай запитання за змістом тексту для своїх товаришів. 10. Знайди відповіді на запитання товаришів у тексті і зачитай.
Мистецтво декламації. • К. Станіславський, який по ‐ справжньому глибоко відчував силу мови говорив: «Треба уміти не тільки самому для себе втішатися мовою, а й дати змогу присутнім... уловити і зрозуміти те, що заслуговує на увагу. Треба непомітно вкласти слова й інтонацію у вуха слухачів... Погана мова створює непорозуміння одне за одним, їх набирається стільки, що вони затуманюють зміст».