Nzf

Навчально-практичний посібник для розвідувальних підрозділів щодо ведення розвідувально-пошукових (пошуково-ударних) дій

1

1. Типи таборів НЗФ та їх основні елементи. Табором незаконного збройного формування називається обладнана для проживання ділянка місцевості, на якій бойовики проводять заходи по відновленню боєздатності (відпочинок та підготовку до проведення озброєних акцій та диверсійно-терористичних атів). В переважних випадках НЗФ використовують чотири типи таборів: постійні, тимчасові, резервні та фальшиві (хибні). В постійних таборах бойовики розміщуються в бліндажах, добре замаскованих та захищених від вогню артилерії та авіації. Тимчасові табори використовуються для тимчасового перебування груп та загонів НЗФ в лісистій місцевості в весняно-літній період, коли листва приховує їх від виявлення з повітря. В якості резервних таборів, можуть використовуватись законсервовані табори з замаскованими довготривалими укриттями або раніше виявлені регулярними Збройними Силами (далі ЗС) табори, але їх наявні укриття та споруди придатні для тимчасового розміщення боєвиків. Табори, які виявлені але не знищені регулярними ЗС в подальшому використовуються бойовиками для короткочасного відпочинку при переходах НЗФ під час зміни ними районів, переслідування їх регулярними ЗС, а також для короткочасного розміщення поранених бойовиків або тимчасового розміщення тіл загиблих бойовиків. Фальшиві (хибні) табори обладнуються окремо, або в якості їх використовуються табори залишені боєвиками, в тому числі і виявлені табори військами раніше. В гірсько-лісистій або в рівнинній лісистій місцевості НЗФ обладнують табори в обмежено або важкодоступних місцях, які виключають їх випадкове виявлення сторонніми особами. Основними елементами постійного табору являються укриття для особового складу дерево земляного або печерного типу, позиції бойової охорони, мінновибухові загородження, а в окремих випадках - господарчо-побутові споруди, винесені за межі укриття. В більшості відомих випадків в постійних таборах НЗФ обладнується одне загальне укриття на весь особовий склад, рідше, додатково обладнується окреме укриття для керівного складу (лідерів) НЗФ.

2

Фугас керований по проводам

Місце для миття посуду та прання

Укриття

Пеньок та сухі гілля

С

Місце для розпалення вогнища

Сміття за залишки їжі

3 Міни ПМН

Спостерігач

Секрет 2 чол

Міни ПФМ

-25

Типовий табір НЗФ та його загальні розвідувальні ознаки. Довготривалі укриття (схрони), призначені для прихованого проживання окремих бойовиків та мало чисельних груп НЗФ, що обладнуються в населених пунктах (в будівлях або подвір'ях) або поблизу них (в садках, на пустирях, сільсько-господарчих фермах і так далі) не являються різновидом постійного табору, а також не являються схронами потайні місця зберігання зброї та боєприпасів.

2. Укриття для особового складу які обладнуються в деяких таборах НЗФ. Укриття для особового складу призначені для проживання бойовиків, зберігання зброї, боєприпасів та особистих речей, а також для захисту їх від вогню артилерії та авіації (більшість виявлених укриттів НЗФ витримують пряме попадання 152-мм осколочно-фугасних снарядів). При цьому, товщина перекриття більшості дерево-земляних укриттів складає від 0,7 до 1,2 метра, а деякі і більше. Дерево-земляне укриття НЗФ на 20 чол. Чеченська республіка, листопад 2003 р.

3

бійниця

Бійницями для ведення оборонного бою обладнуються лише незначна кількість укриттів (до 20%). Такі укриття мають одну-дві бійниці з вузьким сектором стрільби. Всі укриття, в тому числі печерного типу, дуже добре маскуються від виявлення з землі та повітря.

водовід від струмка витяжка

полиці

піч

нари в 2 яруси

вхід

Довготривале дерево-земляне укриття (знищене 23.11.2003 р. в Чеченській республіці) В таборах НЗФ особовий склад розміщується в наметах та шалашах. Решта елементів табору, ті ж самі що і в постійних таборах, при цьому господарчопобутові споруди та прибудови (місця забору води, миття посуду, приготування гарячої їжі, туалети) можуть розміщуватись на більшому віддаленні від табору, ніж від довготривалого укриття постійного табору НЗФ.

3. Охорона базового табору НЗФ. Охорона базового табору НЗФ здійснюється парним спостережним постом або одним-двома спостерігачами. Поблизу укриття, на відстані прямої видимості (в лісі до 50 м) виставляються один, рідше два і більше спостерігача. При використанні для оповіщення радіостанцій, спостерігачі можуть виставлятися і на більшій відстані, але не більше 100 метрів. На ділянках ймовірної появи підрозділів регулярних ЗС, на відстані від 50 до 200 метрів від укриття може виставлятися секрет (два-три бойовика, один з яких кулеметник). Завдання секрету не тільки попередити розміщених в таборі бойовиків про наближення підрозділу регулярних ЗС, але й нанести їм враження вогнем стрілецької зброї, гранатометів та застосуванням керованих мінновибухових засобів. Секрет зв'язує боєм підрозділ регулярних ЗС та забезпечує дії основних сил НЗФ. На ближніх підступах до укриття (до 100 м) для його короткочасної оборони, можуть готуватися два-три окопи (ячейки) для стрільби лежачи або з коліна, бліндаж (перекрита щілина), а також можуть готуватися інші вогневі позиції. Охоронні позиції табору рідко коли обладнуються окопами, для захисту особового складу від вогню противника використовуються природні укриття (стволи дерев, природні заглиблення в ґрунті, каміння).

4

Спостерігач поблизу базового табору НЗФ. Чеченська республіка, вересень 2003 року. Для передачі інформації про наближення особового складу (пошукової групи) регулярних ЗС бойовики використовують засоби зв'язку, умовні візуальні сигнали (жести, світло ліхтарів, дим і т.д), звукові сигнали (тихий свист, крик сови (птахів), підрив міни), а також вістових (в тому числі і на конях). В умовах обмеженої видимості бойовики зі складу бойової охорони базового табору можуть використовувати встановлені слова "пароль - відповідь", наприклад сповістити осіб що наближаються окриком з використанням таємного слова, та в разі отримання вірної відповіді підпустити осіб що наближаються на близьку відстань, або задати їм будь які уточнюючі питання.

4. Мінно-вибухові загородження які обладнуються навколо табору НЗФ. Бойовиками, як правило мінуються тільки стежки що ведуть до місць їх базування. Віддалення від базового табору відсічних мін та саморобних вибухових пристроїв (далі по тексту СВП) може складати 200-500 метрів, а деколи і більше. Поруч з базовими таборами на віддалені 30-100 м встановлюються міни прикриття баз. Від загальної кількості мін що застосовуються бойовиками, міни ПФМ складають 10-20%, ПМН-5, ОЗМ-72 та МОН-50 – до 5%, а СВП – до 6080%. Мінно-вибухові загородження (відсічні та прикриття) були відмічені на 1520% діючих базових таборів. На стежках гірської місцевості бойовики в основному встановлюють міни типу ПФМ-1С (переустановленням) та ПМН, а також саморобні вибухові пристрої зі підривником контактної дії. Міни ПФМ-1С встановлюються бойовиками поруч базовим табором групами по 4-8 мін на квадратний метр (на стежках) або у вигляді невеликого загороджувального мінного поля (на схилах та вершинах пагорбів) шириною 2-3 метри і довжиною 6-10 метрів (щільність мінування 4-6 мін на погонний метр). Міни ПМН (СВП натискної дії) встановлюються одиночно або групами по декілька мін, як правило на стежці або на ділянці обходу перепони.

5

Деколи поруч з базовим табором встановлюються керовані по проводам фугаси, підрив яких може здійснюватися з довготривалого укриття або позиції бойової охорони. Мінно-вибухові загородження можуть позначатися закріпленими на гілках дерев (кущів) лоскутами тканини, зрізаними під кутом або заточеними гілками, зарізами на деревах з протилежного боку від напрямку руху регулярних ЗС, гільзою вбитою в дерево на рівні людського росту та іншими способами. Міни-пастки можуть являти собою різноманітні предмети військового та господарчого призначення, або предмети що заважають безперешкодному руху (гілля та поліна які лежать поперек дороги чи стежки) або входу в укриття (при організованому відході бойовиків з базового табору). Найбільш широке застосування міни-пастки мають на фальшивих, залишених при відході або покинутих таборах.

5. Організація життєдіяльності в базовому таборі НЗФ. Для приготування їжі, обігріву, просушення одягу та взуття бойовики використовують відкрите або закрите вогнище. Відкрите вогнище використовується тільки в світлий час доби. Взимку в умовах обмеженої видимості (сніг, дощ, туман) укриття опалюється цілодобово, а в ясну погоду - в другій половині дня або ночі. Влітку бойовики готують їжу поза укриттями на відкритих вогнищах. В базових таборах що обладнуються поблизу населених пунктів застосовуються газові балони. Бойовики що знаходяться в базовому таборі та не задіяні до несення бойового чергування (що виконують господарчі роботи) ведуть себе розслаблено. Зброя не завжди знаходиться поруч, спорядження носиться тільки спостерігачами, рештою особового складу носиться тільки при виході за периметр базового табору.

Бойовики НЗФ виконують господарчі роботи (будівництво довготривалого укриття) без зброї. Чеченська республіка, базовий табір НЗФ 15 км південно-східніше СЕРЖЕНЬ-ЮРТ, серпень 2003 року.

6

Поодиноко бойовики пересуваються тільки в межах внутрішнього периметру базового табору, або при виконанні функцій вістових, особового складу постачання і так далі. В решті випадків члени НЗФ пересуваються за межами базового табору парами або групами (при заготовленні дров, патрулюванні місцевості, пранні одягу в відкритій водоймі на великих відстанях від базового табору). Для підвезення матеріально-технічних засобів до базових таборів бойовики використовують в'ючних тварин та автотранспорт, а також доставляють частину вантажів пішим порядком в мішках та рюкзаках. Для доставляння вантажів в ліс широко застосовується вантажний автотранспорт та трактора браконьєрів - лісо заготовачів (їх переважна більшість є прибічниками НЗФ), а також легкові автомобілі. При необхідності підвезення до базового табору великогабаритних вантажів (металевих контейнерів, печей та різноманітних резервуарів, балонів з побутовим газом, будівельні матеріали і так далі) в бік від існуючої дороги може розчищуватися ліс, сліди руху транспорту в подальшому маскуються. На стоянках в лісі, автомобілі укриваються від виявлення з повітря (маскуються гіллям). Автотранспорт бойовиків та їх прибічників, як правило розміщується в стороні від дороги, в місцях які виключають його виявлення з дороги сторонніми особами.

6. Дії бойовиків при нападі на їх базовий табір. На випадок раптового нападу підрозділів регулярних ЗС на базовий табір бойовиків, будь яких завчасно спланованих і відпрацьованих до автоматизму їх дій в більшості випадків не виявлялось. Командир групи (загону НЗФ) зазвичай приймає рішення виходячи з обставин що складається на момент нападу. Бойовики уникають оборонного бою, намагаючись сковати нападаючих вогнем та відійти. При раптовому нападі відхід рідко буває організованим, та здійснюється зазвичай за принципом - "рятуйся хто може". Бойовики ведуть неприцільний вогонь у всі сторони - їм страшно, кидають усе що заважає швидкому відходу та при втраті управління розбігаються по лісу, відходячи мало чисельними групами або поодинці в завчасно обраному напрямку, рідше на вказаний командиром НЗФ пункт збору. В переважній більшості випадків, бойовики відходять по лощинам, ярам, вздовж прірв зверху вниз (так легше бігти) і лише вийшовши з зони вогневого враження вогню стрілецької зброї та гранатометів, піднімаються на висоти та хребти. Якщо більшій частини бойовиків вдається відійти з базового табору, рішенням командира НЗФ вони можуть перегруповуватися, зустріти резерв та після цього контратакувати знову. Контратаку бойовики проводять лише переважаючими свого противника силами з завданням примусити підрозділ (групу) регулярних ЗС відійти з метою подальшої евакуації тіл загиблих бойовиків (особливо якщо серед них є високопоставлені керівники НЗФ) та матеріальні цінності.

7

В решті випадків бойовики що понесли втрати в базовому таборі, повертаються до нього після відходу підрозділу регулярних ЗС, збирають тіла загиблих, дістають зміст невиявлених потаємних місць зберігання зброї, боєприпасів, апаратурою зв'язку, грошовими коштами і так далі. Тіла вбитих місцевих жителів та жителів прилеглих регіонів при можливості таємно переправляються на родові кладовища по місцю постійного проживання загиблих. Іноземці-найманці хороняться в прихованих місцях лісу, їх захоронення приховується від сторонніх. Перегрупувавшись або зв'язавшись з іншими групами НЗФ, бойовики можуть влаштувати на маршруті висування бронегрупи, або на маршруті відходу пошукової групи засідку, або замінувати його. Якщо бойовики в базовому таборі оточені, вони можуть вдатися до спроби прориву, зосередивши на вузькій ділянці основні свої сили. Бойовики раптово відкривають інтенсивний вогонь із всіх видів наявного озброєння та кидаються в атаку (мусульманське населення з криками «Аллах акбар!». Ведучи вогонь з ходу та застосовуючи ручні гранати, вони пробивають "вікно" в бойовому порядку блокуючого базовий табір підрозділу регулярних ЗС та виходять з оточення. В випадку неможливості відходу з базового табору та здійснення прориву, бойовики продовжують чинити жорстокий опір та вдаються до спроб виклику резерву. Резерви НЗФ, як правило вступають в бій з метою деблокування базового табору ззовні тільки в випадку наявності в ньому високопоставлених лідерів, великої кількості грошових та інших дорогоцінних матеріальних цінностей. В безвихідній ситуації, коли подальший супротив не є можливим, бойовики можуть: - здатися; - скоїти самогубство; - підірвати себе гранатою або вибуховим пристроєм (переважно представники мусульманської віри); - піднявшись в повний зріст ведучи вогонь зі зброї кинутися (представники мусульманської віри з криком «Аллах акбар!») в бік бойових порядків блокуючого підрозділу з надією загинути в бою - стати шахідом (загиблим в бою за віру).

7. Пошук та дорозвідка базового табору НЗФ. В визначеному районі підрозділ веде пошук місць базування НЗФ та здійснює огляд раніше виявлених таборів та укриттів противника. Особлива увага під час пошуку базових таборів НЗФ приділяється читанню слідів та аналізу переміщення людей, в'ючних тварин та автотракторної техніки. Практично завжди, основними розвідувальними ознаками, які вказують на наявність в даному районі базового табору НЗФ, є: - мало чисельні групи та поодинокі бойовики (спостерігачі, секрети, вершники, чоловіки що купаються, миючі посуд або перуть обмундирування у відкритих водоймах і так далі) без спорядження та екіпірування; - свіжі місця розведення вогнищ, запах диму, легка задимленість між деревами, сліди заготовлення дров та колоди для будівництва укриттів (пеньки, зрублене гілля, дерева); 8

- сховані поруч з дорогою або в тимчасових тайниках продукти харчування, ємкості з ПММ, газові балони та інші засоби життєзабезпечення); - залишений в лісі технічно справний автотранспорт, прив'язані (стриножені) та осідлані коні, що пасуться в малодоступних місцях та віддалених від населених пунктів районах; - малопомітні стежки що йдуть до джерел з водою, в бік від дороги (натоптаної стежки) поза районами господарчої діяльності місцевого населення (заготівлі дров, сіна, дикоросів та випасу худоби); - свіже сміття (упаковка від макаронів швидкого приготування, шоколаду, йогуртів та інших продуктів харчування характерних для бойовиків) залишений зі слідами маскування або змиваємий струмками (річками) з нежилих ділянок місцевості; - характерні для НЗФ мінно-вибухові загородження (їх розвідувальні ознаки - покажчики); - звуки табірного життя (приглушена людська мова, окремі окрики, призив до молитви, ржання коней, рубання та розпилювання дров, дзвін металевого посуді і так далі); - обмундирування та інші предмети екіпірування бойовиків що розвішане для просушки.

8. Дії підрозділу що веде пошук під час виявлення базового табору НЗФ. В випадку виявлення бойовиків або явних розвідувальних ознак їх наявності в районі пошуку (розвідки), командир пошукової (розвідувальної) групи негайно доповідає про це та про прийняте ним рішення старшому начальнику. Виявивши поблизу базового табору бойовиків, пошукова (розвідувальна) група по команді командира групи зупиняє будь які пересування, займає кругову оборону та встановлює спостереження за ними - терпіння буде винагороджено... В реальних бойових прикладах (06.2002 р., 17.11.03 р., 27-28.12.03 р.) в ході тривалого прихованого спостереження виявляються майже всі елементи базового табору НЗФ, приблизна кількість бойовиків, їх озброєння, характер діяльності та ступінь бойової готовності. При необхідності проведення дорозвідки місцевості та противника, від пошукової (розвідувальної) групи висилається дозор в кількості трьох-шести найбільш підготовлених досвідчених військовослужбовців (без речових мішків). Військовослужбовці дозору повільно та приховано, прикриваючи один одного обходять виявленого противника максимально охоплюючи його з флангу. Снайпер групи, кулеметник та інші військовослужбовці беруть спостерігачів противника під приціл в готовності негайно відкрити вогонь (зброя знята з запобіжника, палець на спусковій скобі). Увага! При найменших підозрілих діях бойовиків вони негайно знищуються - краще вогнем з безшумної зброї (не менше одного стріляючого з безшумної зброї на одного бойовика). Виявивши базовий табір або ще одну позицію бойової охорони, дозор веде розвідку спостереженням та підслуховуванням. Всі переміщення пошукової (розвідувальної) групи навколо базового табору максимально обмежуються, що 9

значно знижує ймовірність виявлення групи противника на підступах до табору і підриву особового складу пошукової (розвідувальної) групи на прикриваючих її мінно-вибухових засобах. Зібравши необхідну інформацію, командир групи, не послабляючи спостереження за табором, доповідає старшому начальнику результати розвідки табору та своє рішення.

9. Оцінка противника та місцевості. При оцінці табору противника командир пошукової (розвідувальної) групи визначає: - щодо складу НЗФ - загальну кількість бойовиків та їх озброєння (перш за все кількість кулеметів та РПГ), наявність озброєння вогневої підтримки (мінометів та АГС і так далі) - співвідношення сил та засобів; - щодо характеру діяльності основної маси бойовиків - виконання господарчих робіт, відпочинок, здійснення молитви, проведення занять і так далі, наявність у бойовиків спорядження та особистої зброї, складу та озброєння бойової охорони - ступінь боєготовності НЗФ; - щодо наявності мінно-вибухових засобів на підступах до табору (прогнозування їх наявності при відсутності підтверджених відомостей) побудова бойового порядку та способи маневру групи при захопленні табору або проведенні вогневого нальоту; - виходячи з типу укриттів, їх захисних властивостей і ступені обладнання, розміщення відносно місцевості основного входу та бійниць - спосіб знищення противника що знаходиться в даному укритті (якими вогневими засобами, з яких рубежів та вогневих позицій); - виявивши основні маршрути переміщення бойовиків по табору, зв'язкових, постачальників та інших бойовиків які прибувають до табору та залишають його визначає ділянки на яких пошуковій (розвідувальній) групі доцільно влаштувати засідки, місця встановлення мін, а також робить висновки про відсутність на цих маршрутах встановлених бойовиками протипіхотних мін та саморобних вибухових пристроїв (СВП); - в ході вивчення місцевості: наявність ділянок місцевості в таборі та на ближніх підступах до нього що не проглядаються (не розвідані), лощин, водотоків - ймовірність наявності в них противника, використання їх противником при здійсненні маневру з початком бою (при відході, обході групи, підході резервів).

10. Особливості організації та підготовки вогневого нальоту та захоплення. Головною та основною метою дій пошукової (розвідувальної) групи при нападі на табір НЗФ являється знищення живої сили противника. Способи знищення табору НЗФ та основні вимоги. Основними способами дій пошукових (розвідувальних) груп при знищенні табору НЗФ являються вогневий наліт, захоплення та наведення групових засобів ураження. Командир пошукової (розвідувальної) групи, при нападі на табір НЗФ, 10

має намагатися нанести противнику максимальних втрат в живій силі, обираючи для цього найбільш безпечний спосіб дій. Вогневий наліт це спосіб дій пошукової (розвідувальної) групи, який заключається в раптовому нападі на об'єкт противника (табір НЗФ) з метою його знищення шляхом нанесення йому ураження вогнем озброєння пошукової (розвідувальної) групи без подальшого планового проникнення особового складу групи на об'єкт. Вогневий наліт проводиться пошуковою (розвідувальною) групою своїми силами, а також при підтримці її дій вогнем артилерії та авіації. Пошукова (розвідувальна) група проводе вогневий наліт на табір НЗФ при недостатній кількості сил та засобів (перевазі сил противника), відсутності повної розвідувальної інформації про об'єкт, а також при раптовій зустрічі пошукової (розвідувальної) групи з противником безпосередньо в районі його розташування. Захоплення заключається в раптовому нападі на противника з метою оволодіння об'єктом (табором НЗФ), захоплення полонених, зразків озброєння, документів та різноманітних матеріально-технічних засобів противника, а також звільнення насильно утримуваних ними осіб. Для проведення захоплення, як правило застосовується бойовий пошуковий (розвідувальний) загін (БПЗ/БРЗ) в складі декількох груп та засобів посилення. Для захоплення великого базового району НЗФ можуть залучатися декілька бойових пошукових (розвідувальних) загонів (БПЗ/БРЗ), а також сили та засоби їх підтримки різноманітних видів та родів військ.

11. Наведення пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження. Наведення пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження заключається в нанесенні противнику вогневого ураження авіацією та артилерією, без ведення групою вогневого бою з противником. Знищення табору НЗФ наведенням пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження застосовується тоді, коли необхідно приховати наявність в районі розташування табору підрозділу регулярних ЗС який веде пошук (розвідку), при недостатніх силах пошукової (розвідувальної) групи для проведення вогневого нальоту або захоплення табору самостійно, а також в інших випадках. Визначаючи спосіб знищення табору (вогневий наліт, захоплення або наведення засобів ураження) командир пошукової (розвідувальної) групи оцінює противника, свої сили (можливості групи, сил і засобів її підтримки), місцевість, час доби та стан погоди. Планувати та проводити захоплення табору НЗФ доцільно тільки за умови переваги пошукової (розвідувальної) групи над противником. При цьому показники кількісного співвідношення особового складу обох сторін не завжди мають вирішальне значення, так як на момент початку бою пошукова (розвідувальна) група своїм раптовим, інтенсивним вогнем, за короткий проміжок часу може знищити до 50% бойовиків від кількості залученого до вогневого враження особового складу (вогневих засобів). В подальшому співвідношення бойовиків навіть один до одного (обороняючі - нападаючі), може бути не на користь пошукової (розвідувальної) групи, виходячи з чого у всіх випадках півтора-двох кратної переваги противника в живій силі від проведення 11

захоплення слід утриматися. Виключеннями можуть бути лише випадки завчасного безшумного знищення бойової охорони противника, блокування базового табору вогнем групи по всьому її периметру, знаходження основної кількості бойовиків в укритті при відсутності в ньому бійниць або проведенні ними господарчих робіт без зброї та спорядження. В випадку неможливості проведення пошуковою (розвідувальною) групою вогневого нальоту або захоплення, особовий склад встановлює спостереження за противником з метою збору необхідних розвідувальних відомостей для знищення противника іншими силами та засобами (ударами авіації або артилерії). Успішні дії пошукової (розвідувальної) групи при знищенні НЗФ забезпечуються: - раптовістю нападу на противника; - вмілим вогневим враженням противника та сковуванням його щодо можливостей маневру; - швидкоплинністю бою; - введенням противника в оману відносно чисельності нападаючих; - своєчасним виявленням резервів що висуваються на підсилення та недопущення деблокування ним базового табору; - раптовим та швидким виходом групи з бою в необхідних випадках.

12

12. Бойовий порядок групи. Бойовий порядок групи пошукової (розвідувальної) групи при проведенні вогневого нальоту може складатися з підгрупи забезпечення, знищення, спостереження (спостерігачів) та резерву. Табір НЗФ 15-20 чол.

Підгрупа знищення Основні сили

Головний дозор Підгрупа забезпечення №1

Тильний дозор

Маршрут висування Підгрупа забезпечення №2

Бойовий порядок пошукової (розвідувальної) групи при проведенні вогневого нальоту з ходу (при раптовій зустрічі з противником в ході ведення пошуку (знищення)). При проведенні захоплення бойовий порядок пошукової (розвідувальної) групи може складатися з груп (підгруп): - управління; - спостереження; - забезпечення; - штурмової групи; - резерву; - та інших груп (бронегрупи, артилерійського підрозділу, поста РЕР, РЕБ).

13

СП Намети

АК, РПГ-7 Спостерігач

АК

ПКМ

АК, 2 РПГ-18 АК

Штурмова підгрупа

АК, РПГ-18 Ком. Гр АК

АК РПО-А

Підгрупа забезпечення №2

Підгрупа забезпечення №1

СВД Радист АК АК, ГП-25

Група управління Спостерігачі АК

Сектор спостереження

Варіант бойового порядку пошукової (розвідувальної) групи при проведенні захоплення НЗФ. Група управління являється основним органом управління силами та засобами що залучаються для захоплення базового табору НЗФ. В склад групи управління входять: - командир підрозділу що проводить захоплення; - радист (радіооператор) з засобами зв’язку; - авіанавідник (в окремих випадках); - коректувальник вогню артилерії; - та інші особи. При проведенні захоплення пошуковою (розвідувальною) групою у взаємодії з підрозділами інших частин, родів військ та сил, в склад групи управління входять представники і від цих підрозділів. Група управління розміщується безпосередньо в районі проведення захоплення в найбільш зручному для управління підрозділами місці. При проведенні захоплення великих базових таборів НЗФ різнорідними силами допускається розподіл групи управління на дві частини - групу загального управління та групу безпосереднього управління. Група загального управління, яку очолює старший начальник, може розміщуватися при діючому в районі проведення операції стаціонарному органі управління в пункті тимчасової дислокації. Групу безпосереднього управління у всіх випадках очолює командир 14

пошукового (розвідувального) підрозділу який виконує захоплення або його безпосередній начальник. Підгрупа спостереження (окремі спостерігачі) проводять дорозвідку базового табору НЗФ, здійснює спостереження за базовим табором та прилеглою до нього територією з метою своєчасного інформування командира про зміни режиму охорони базового табору та обстановки на підступах до нього. В випадках коли підгрупа спостереження не призначається, командир пошукової (розвідувальної) групи дає вказівки по призначенню спостерігачів зі складу підгрупи забезпечення та інших підгруп. Підгрупа забезпечення блокує табір НЗФ, ймовірні шляхи відходу противника та підходу його резервів, забезпечує безпечне висування штурмової підгрупи (підгрупи знищення) на вихідний рубіж та її вогневе прикриття в ході бою, а при необхідності, самостійно або спільно з підгрупою резерву забезпечує евакуацію пораненого (загиблого) особового складу або затриманих бойовиків. В склад групи забезпечення можуть призначатися сапери (розвідники мінери) для розвідки мінно-вибухових загороджень на підступах до базового табору, розмінування різноманітних об’єктів табору та місцевості, встановлення мінно-вибухових засобів на шляхах ймовірного відходу противника та підходу його резервів. Підгрупа знищення при проведенні вогневого нальоту на табір НЗФ призначена для ураження живої сили противника вогнем зі стрілецької зброї, гранатометів, ПТУР, мінометів та іншого озброєння групи. В склад підгрупи знищення, як правило входять снайпера, кулеметники та гранатометники, розрахунки кулеметів великого калібру, автоматичних гранатометів та інших систем колективної зброї. Штурмова підгрупа при проведенні захоплення табору НЗФ призначена для знищення противника та оволодіння табором (окремими укриттями, бліндажами, дерево земляними вогневими точками), а також звільнення осіб які насильно утримуються боєвиками (заручників, полонених). Основу озброєння штурмової групи має складати автоматична стрілецька зброя та вогневі засоби які забезпечують надійне ураження противника що знаходиться в укриттях дерево земляного та печерного типу (ручні осколкові, реактивні протитанкові та штурмові гранати, ручні протитанкові гранатомети, реактивні піхотні вогнемети). Штурмовій групі видається більша кількість боєприпасів, особливо ручних та протитанкових гранат, аерозольних (димових), запалювальних та сигнальних засобів, вибухових речовин та різноманітних інженерних зарядів. УВАГА! В склад штурмової групи призначаються найбільш досвідчений та фізично розвинутий особовий склад, добре володіючий прийомами рукопашного бою.

15

Резерв призначений для виконання раптово виникаючих в результаті різкої зміни обстановки завдань. Він розміщується в визначеному командиром місці, та перебуває в постійній готовності до негайних дій. При знищенні табору НЗФ в якості резерву пошукової (розвідувальної) групи в складі взводу, як правило використовуються 2-3 військовослужбовця, в складі роти до 1-2 відділень. Постановку резерву бойового завдання, в випадку необхідності його застосування, командир пошукового (розвідувального) підрозділу здійснює особисто. В окремих випадках резерв в повному складі може переходити в розпорядження командирів (старших) інших груп (підгруп). У всіх випадках знищення базового табору НЗФ командир військової частини призначає загальний резерв в складі бронегрупи та підрозділу військової частини (група - рота), який з початком бою висувається в район знищення табору НЗФ для сумісних дій з пошуковим (розвідувальним) підрозділом (групою) що проводе вогневий наліт або захоплення (блокування шляхів відходу бойовиків, заборони підходу його резервів та виконання інших завдань).

13. Зайняття вихідного положення для проведення вогневого нальоту (захоплення). Перегрупування пошукової (розвідувальної) групи для проведення вогневого нальоту (захоплення) здійснюється приховано, дуже обережно, з дотриманням правил безшумного та прихованого пересування. Висування елементів бойового порядку пошукової (розвідувальної) групи (підгруп та окремих військовослужбовців) в вихідне положення здійснюється поетапно.

Висування бойової групи (двійки) до об’єкту (на вихідну позицію).

УВАГА! Під час висування зброя береться в бойове положення до стрільби, перший військовослужбовець двійкитрійки пригнувшись уважно оглядає землю під ногами на наявність ознак встановлення мінно-вибухових загороджень, а його напарники (напарник) спостерігає за навколишньою місцевістю та противником в готовності негайно підтримати вогнем свого товариша.

Під час висування на вогневі позиції зброя знімається з запобіжника, з метою безпеки вказівний палець ставиться на спускову скобу автомата (кулемета). Зайнявши вихідне положення, особовий склад готує зброю та вогневі позиції до бою. При цьому особовий склад штурмової групи може зняти з себе речові мішки, розмістивши їх на вихідному рубежі або в центрі бойового порядку пошукової (розвідувальної) групи (на проміжному пункті збору). Деколи, коли на місцевості відсутні природні укриття від вогню противника (стволи дерев, бугри, каміння, заглиблення в ґрунті і так далі), рішенням командира пошукової 16

(розвідувальної) групи весь особовий склад знімає речові мішки та використовує їх в якості укриття для ведення вогню. Зайнявши вогневу позицію особовий склад відслідковує переміщення противника в визначених їм секторах (напрямках) стрільби перебуваючи в готовності до негайного відкриття вогню по встановленому сигналу. На зброї встановлюються відповідні умовам стрільби приціли, стрілецька зброя та гранатомети знімаються з запобіжників, реактивні гранати, реактивні піхотні вогнемети та інша зброя переводяться в бойове положення. Безпосередньо на вихідному рубежі (вогневій позиції) підгрупам та окремим засобам, командир групи та старші підгруп можуть уточнювати бойові завдання. На ймовірному напрямку відходу бойовиків, підходу його резервів та маневру для удару у фланги та тил пошуковою (розвідувальною) групою що здійснює наліт (захват), встановлюються керовані міни, виставляються спостерігачі (спостережні пости) та секрети, а на віддалені від 400 м та більше, готується загороджувальний вогонь артилерії (вогонь міномету групи - на меншому віддалені). Підтримуюча артилерія переводиться в готовність номер один до відкриття вогню по виклику. До часу «Ч» + 0.10-0.15 (час «Ч» - початок захоплення). В район проведення захоплення можуть завчасно викликатись гелікоптери. Гелікоптери, в ході проведення вогневого нальоту (захоплення) застосовуються для вогневої підтримки дій пошукової (розвідувальної) групи, нанесення ударів по противнику що відходить та його резервам, а також для евакуації пораненого особового складу або пошукової (розвідувальної) групи в цілому. Завчасна поява гелікоптерів в районі проведення вогневого нальоту (захоплення) може насторожити противника, а їх ефективне застосування в лісі в перші хвилини бою буде неможливим в зв’язку із загрозою ураження вогнем своїх військ.

14. Обрання моменту для нападу на табір НЗФ. Час нападу на табір НЗФ обирається з таким розрахунком, щоб на момент нападу вогневому впливу піддавалось якомога більша кількість бойовиків які перебувають в таборі. При цьому враховується ступінь боєготовності противника (наявність при ньому зброї та спорядження, рід діяльності основної кількості особового складу, склад та озброєння органів бойової охорони і так далі), час доби та стан погоди (умови видимості), також інші фактори. Найбільш придатним моментом для нападу на табір бойовиків є: - здійснення колективного намазу (молитви) в суворо визначений час доби; - проведення групових теоретичних занять (бесід); - виконання різноманітних господарчих робіт; - безпосередня зміна бойової охорони (першими пострілами знищується найбільш боєготова частина бойовиків банд групи); - денний відпочинок (сон); - колективний прийом їжі і так далі.

17

Найбільш придатним часом для нападу на табір НЗФ є ранкові часи та перша половина дня. Напад на табір в другій половині дня необхідно здійснювати тільки при умові завершення бою до настання темноти (за виключенням вогневого нальоту з наступним прихованим відходом пошукової (розвідувальної) групи. УВАГА! В нічний час найбільш доцільно проводити тільки вогневий наліт. Від проведення захоплення в ночі та в умовах обмеженої видимості (в туман, снігопад), при відсутності достатніх розвідувальних відомостей про об’єкт нападу, слід утриматися.

15. Дії пошукової (розвідувальної) групи при знищенні табору НЗФ. Вогневе ураження противника. Основним засобом знищення противника при нападі на табір НЗФ є вогонь пошукової (розвідувальної) групи. Виключення складає тільки знищення табору НЗФ шляхом наведення пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження без ведення особовим складом вогневого бою. Надійне ураження противника вогнем пошукової (розвідувальної) групи досягається: - умілим розподілом цілей при плануванні бою; - влучністю стрільби та веденням вогню з максимальною щільністю та інтенсивністю; - своєчасним виявленням та ураженням нових цілей; - одночасним вогневим впливом на максимальну кількість бойовиків на всіх етапах бою; - своєчасним та якісним управлінням вогнем; - умілим використанням бойових можливостей зброї та боєприпасів. Вогневу ураження противника в таборі НЗФ може здійснюватися декількома основними варіантами: 1. Раптовим вогневим впливом на весь об’єкт (охорону, вогневі засоби та весь особовий склад табору).

2. Раптовим вогневим впливом на весь об’єкт після попереднього безшумного знищення бойової охорони противника.

3. Нанесенням вогневого ураження тільки окремим елементам (особовому складу охорони, лідерам НЗФ та окремим бойовикам чи елементам табору, з наступним прихованим відходом особового складу. У всіх випадках вогневе ураження противника здійснюється по команді (умовному сигналі) командира пошукової (розвідувальної) групи, одночасним відкриттям вогню зі стрілецької зброї, підствольних гранатометів, РПГ та інших вогневих засобів групи. В першу чергу (в перші миттєвості бою) знищується бойова охорона (якщо вона не була знижена попередньо з безшумної зброї), лідери НЗФ та бойовики з радіостанціями (виявлені в ході спостереження), снайпера, кулеметники та інші бойовики що знаходяться за межами укриттів (поки вони їх не зайняли). По входам в укриття капітального типу ведеться блокуючий вогонь зі стрілецької зброї, а також вогонь з РПГ та РПО. По мірі знищення відкрито розміщеного противника вогонь всієї групи зосереджується на укритті, не даючи змогу бойовикам які в ньому знаходяться вести організований 18

опір (вести прицільний вогонь через вхід та бійниці або вжити спробу до прориву). Бойовики які переховуються в лісі (що здійснюють відхід з табору) вражаються вогнем підствольних гранатометів (до 400 м), автоматичного гранатомету, міномету підрозділу (на дальностях більше ніж 100 м від своїх підрозділів), підтримуючої артилерії та гелікоптерів. Вогонь артилерії та гелікоптерів (навіть якщо він малоефективний) обмежить противника в маневрі та переконає його в організованості (забезпеченості) дій нападаючих. Якщо табір НЗФ та підступи до нього недостатньо розвідані, командиром пошукової (розвідувальної) групи завчасно призначаються вогневі засоби, яким вказуються сектора спостереження та ведення блокуючого вогню. Вогневе ураження противника в таборі продовжується до тих пір, поки не будуть подавлені всі його осередки опору (супротиву).

16. Особливості застосування пошуковою (розвідувальною) групою зброї та боєприпасів при знищенні табору НЗФ в гірсько-лісистій місцевості. Автомати типу АК-74* та АКМ, кулемети ПКМ. *УВАГА! При виконанні бойових завдань в лісі, чагарнику та високій траві, перевага має віддаватись автоматичній стрілецькій зброї калібру 7,62мм. Торкаючись трави, листя, та гілок куля 5,45-мм (автомат АК-74) через малу масу та малу стійкість в польоті, значно відхиляється від напрямку першочергового руху та втрачає свою пробивну здатність, незважаючи на те, що пробивні характеристики по сталевому листі в неї вище ніж в кулі калібру 7,62-мм патрона зразка 1943 г. (автомат АКМ). На дальностях ведення вогню до 100 м, особовий склад озброєний автоматами та кулеметами з початком бою відкривають прицільний вогонь довгими чергами. Щоб автомат при стрільбі довгими чергами бив кучно, він впирається магазином в грунт, притискається цивйом або прихвачується за ремінь до стволу дерева. Автоматники після витрати першого магазину, як правило вражають виявлені вогневі точки бойовиків короткими чергами або спареними одиночними пострілами. Кулеметники після перших трьох-чотирьох черг, міняють вогневу позицію та продовжують вести бій періодично змінюючи вогневі позиції, в випадку вогневого супротиву противника. При веденні вогню на дальність до 100 м, після ураження противника першими декількома прицільними чергами, в подальшому бажано вести вогонь з автомата серіями по 2-3 постріли. Для гарантованого ураження противника, вогонь з кулемета ПКМ ведеться довгими чергами (8-12 патронів та більше) чергами. Вогонь з ПКМ короткими чергами використовується при враженні цілей більше ніж на 300 м, на менших дальностях вогонь з кулемета короткими чергами ведеться лише при умові жорсткої економії боєприпасів. Бій в гірсько-лісистій місцевості вимагає великої кількості боєприпасів, але при вмілому ведені особовим складом вогню, перевантажувати ними пошукову (розвідувальну) групу не має потреби. В лісі намагайтесь притискати противника до землі, навіть якщо він укривається при цьому за деревами. Вогонь зі стрілецької зброї легше вести по противнику, що ховається за стовбурами дерев 19

ніж по противнику що переміщається між дерев в лісі. На дистанції ближнього бою (до 200 м) автомати та кулемети Калашникова здатні пробити основні укриття бойовиків - стволи дерев. Підствольний гранатомет ГП-25. Підствольними гранатометами вражається жива сила та вогневі засоби противника, розміщені поза укриттями, в відкритих окопах та траншеях, за укриттями (зворотними скатами висот та різноманітними будівлями), в лощинах та ярах. Пострілами осколкової гранати може вражатися жива сила противника в укриттях дерево земляного або печерного типу через відкритий вхід в них або бійниці. Особовий склад озброєний автоматом з підствольним гранатометом, якщо дозволяє місцевість, відкривають прицільний вогонь по противнику з ГП-25 (2-3 гранати), а потім ведуть вогонь з автомата. В залежності від характеру цілі, вогонь з автомата та під ствольного гранатомета чергуються. Стріляючий визначає вид зброї та спосіб ураження противника самостійно або по команді командира групи (старшого). При виході з бою, відході пошукової (розвідувальної) групи та в інших випадках, може застосовуватись залповий загороджувальний вогонь з декількох підствольних гранатометів. УВАГА! В ближньому бою в чагарниках та при високій траві допускається ведення вогню через ці перепони (або поверх них). Підрив гранати при такому способі здійснюється над поверхнею землі при доторканні підривником гілок та трави, після його взведення в бойове положення. Підрив гранати над поверхнею землі забезпечує ефективне ураження противника в укриттях відкритого типу та за стовбурами дерев. РПГ-7 (РПГ-7Д), РПГ18, РПГ-22, РПГ-26. Ручний протитанковий гранатомет РПГ-7 та реактивні протитанкові гранати РПГ-18, -22, -26 при нападі на табір НЗФ застосовуються для ураження бойовиків що знаходяться в укриттях польового типу, в шалашах та наметах, а також відкрито розміщеної живої сили та вогневих засобів противника. При наявності боєприпасів з термобаричною бойовою частиною (ТБГ-7), даними боєприпасами можуть руйнуватися фортифікаційні споруди бойовиків. Для ураження відкрито розміщеної живої сили та вогневих засобів противника найбільш ефективні гранати до РПГ-7 з осколковою бойовою 20

частиною ОГ-7 (при наявності таких боєприпасів). Протитанкові кумулятивні гранати РПГ-18, -22, -26 та вистріли до гранатомета типу ПГ-7 (ПГ-7В, ПГ-7ВМ, ПГ-7ВС, ПГ-7ВЛ и ПГ-7ВР) мають слабкий осколковий ефект, а їх основним вражаючим фактором при враженні живої сили противника в укриттях є надлишковий тиск, а на відкритій місцевості фугасність. Ефективний радіус ураження відкрито розміщеної живої сили противника при розриві таких гранат складає не більше 3 м (гранат ПГ-7ВЛ та ПГ-7ВР – до 4 м). При нападі пошукової (розвідувальної) групи на табір НЗФ, найбільш ефективним сигналом відкриття групою вогню являється прицільний вогонь з РПГ по скупченню боєвиків в укритті, наметі або іншій груповій цілі. Раптовий вибух гранати серед скупчення бойовиків в укритті, окрім вражаючих факторів, має і яскраво виражений психологічний ефект. Відмінний результат на початку бою забезпечує залповий вогонь з декількох РПГ в поєднанні з вогнем стрілецької зброї та іншого озброєння групи. Особовий склад який застосовує в бою РПГ має після кожного пострілу змінювати свою вогневу позицію. В ході бою всі дії гранатометника (прицілювання-постріл-зміна позиції) обов’язково прикривається вогнем стрілецької зброї його помічника та іншого особового складу. РПО-А. Реактивні піхотні вогнемети при нападі пошукової (розвідувальної) групи на табір НЗФ застосовуються в першу чергу для знищення живої сили противника що знаходиться в укриттях (бліндажах, дерево земляних вогневих точках, окопах та печерах а також вузьких ярах), але також вони можуть застосовуватися для ураження різноманітних групових цілей поза укриттями. При проведенні захоплення табору НЗФ в якому обладнані укриття дерево земляного та печерного типу, РПО-А являється основним вогневим засобом для ураження противника що перебуває в цих укриттях. В лісі, при веденні вогню з РПО-А між ціллю та стріляючим не повинно бути сторонніх предметів (дерев, гілок, високої трави), які можуть призводити до передчасного підриву заряду. Вогонь в лісі із РПО-А через гілки дерев допускається в виключних випадках при їх віддаленні від стріляючого не менше ніж 25 м. Порядок ведення вогню з РПО-А (які ціль вразити, в який час і якою кількістю боєприпасів) командир пошукової (розвідувальної) групи визначає особисто.

17. Вогневий наліт. Основною метою вогневого нальоту пошукової (розвідувальної) групи на табір НЗФ є нанесення максимального ураження живій силі противника в короткий проміжок часу. При раптовому нападі на табір НЗФ та вмілій організації нальоту, противник несе основні втрати в перші миттєвості бою. Тривалість вогневого нальоту пошукової (розвідувальної) групи при проведенні вогневого нальоту на переважаючі сили противника не повинна перевищувати більше одної хвилини (перший вогонь у відповідь противник відкриє через 3-8 секунд, організований опір відбудеться через 15-20 секунд, через 30-60 секунд окремі 21

бойовики здійснять спробу обійти групу та відкрити вогонь їй у фланг або тил). При затяжному характері бою, противник що має чисельну перевагу, маючий в таборі фортифікаційні споруди, обладнані вогневі позиції, достатню кількість боєприпасів та добре знаючий місцевість, може переламати ситуацію та нав’язати пошуковій (розвідувальній) групі не вигідні їй умови бою. В зв’язку з цим, розтягнутий у часі вогневий наліт пошукової (розвідувальної) групи, може призвести до появлення втрат серед особового складу та зриву виконання бойового завдання. Після нанесення ураження переважаючим силам противника, пошукова (розвідувальна) група виходе з бою та приховано відходе на пункт збору, продовжуючи наносити противнику ураження коректуванням вогню артилерії, міномету групи (в разі його наявності), або наведенням авіації. В подальшому пошукова (розвідувальна) група сумісно з резервами які підійшли, проводе розвідку результатів вогневого ураження противника розвідувальними дозорами. По результатам розвідки здійснюється огляд табору НЗФ або її захоплення.

18. Дії пошукової (розвідувальної) групи при проведенні вогневого нальоту з використанням міномета. При проведенні вогневого нальоту з використанням пошуковою (розвідувальною) групою 82-мм міномета, підгрупа управління та забезпечення може розміщуватися в безпосередній близькості від табору НЗФ, але не ближче ніж 100 м від найближчої цілі що підлягає ураженню. Вогнева позиція міномета (підгрупи знищення) обладнується на такому віддаленні від противника, яке забезпечить приховане розміщення міномета, захист розрахунку від вогню стрілецької зброї та підствольних гранатометів противника, швидкий та прихований маневр розрахунку при зміні ним вогневої позиції або відході. В гірсько-лісистій місцевості віддалення вогневої позиції міномета пошукової (розвідувальної) групи від табору НЗФ, як правило складає від 400 до 100 м, а деколи і більше (до максимальної дальності стрільби міномета мінус 200 м). підгрупа управління

підгрупа знищення Табір НЗФ

СП вогнева підтримка 82-мм міномет

підгрупа забезпечення №1

Дії пошукової (розвідувальної) групи при проведенні нальоту з використанням 82-мм міномета

22

Мінометним вогнем знищується відкрито розміщена жива сила противника, а також бойовики що знаходяться в укриттях відкритого типу. Вогонь 82-мм міномета найбільш ефективний при знищенні бойовиків в таборах, широко використовуємих НЗФ в весняно-літній період. Якщо в ході вогневого нальоту бойовики, здійснюють спробу пошуку та блокування вогневої позиції міномета, особовий склад знищте виявленого противника вогнем з безшумної зброї або звичайної стрілецької зброї, гранатометів, підривом керованих мін, а також мінометним вогнем. В випадку коли пошукова (розвідувальна) група розміщується в безпосередній близькості від табору НЗФ, її відхід як правило здійснюється до припинення вогневого нальоту, під прикриттям вогню міномета. На забезпечення відходу пошукової (розвідувальної) групи повинно виділятися не менше 0,3 боєкомплекту мін. Недоторканий запас мін до 82-мм міномета пошукової (розвідувальної) групи, як правило не передбачається.

19. Захоплення пошуковою (розвідувальною) групою табору НЗФ. В ході проведення пошуковою (розвідувальною) групою захоплення табору НЗФ, коли основні сили противника знищені, але окремі бойовики продовжують здійснювати супротив з укриття (бліндажу, дерево земляної вогневої точки, печери) або переховуються в ній, вони знищуються діями штурмової підгрупи. Штурмова підгрупа приховано (переповзанням, короткими перебіжками або кидком) під прикриттям вогню решти підгруп, висувається до об'єкту (укриття, бліндажу, печери) та займає вихідне положення для штурму. Вихідне положення для штурму займається на мінімальній безпечній відстані від об’єкту. Зайнявши вихідне положення особовий склад штурмової підгрупи готують до штурму своє озброєння (приєднують до автоматів повні магазини, бажано магазини ручного кулемета РПК (на 45 патронів), дістають із підсумків ручні осколкові гранати, розщібають клапани гранатних підсумків та розгрузок для магазинів, переводять в бойове положення РПО-А та РПГ-18 (-22, -26)). Магазини автоматів та кулеметні стрічки особового складу штурмової підгрупи повинні споряджатися чергуванням патронів з трасуючими, бронебійно-запалювальними та звичайними кулями. По умовному сигналу старшого штурмової підгрупи (оранжевий або білий дим, зелена ракета сигнального пістолета і так далі). всі підгрупи пошукової (розвідувальної) групи зупиняє вогонь по об’єкту утримуючи в прицілах вихід та бійниці укриття. Штурмова підгрупа, мінімально скоротивши паузу в вогневому впливі на об’єкт, відкриває по ньому вогонь з РПГ (РПО-А), після чого кидком, ведучи інтенсивний вогонь з автоматів з ходу, висувається до укриття та закидає противника ручними осколковими гранатами та штурмовими зарядами ВР (вибухових речовин). Вогонь гранатами, та підрив зарядів вибухових речовин має поєднуватися з веденням вогню зі стрілецької зброї всередину укриття.

23

а

б

Висування особового складу штурмової підгрупи до довготривалого бліндажу табору НЗФ. а – вірно, б – невірно. Особовий склад штурмової підгрупи приникає в середину укриття, тільки після нанесення противнику гарантованого ураження - такого, після якого противник буде неспроможний чинити опір (противник уражений/вбитий, важко поранений або контужений). В випадку продовження боєвиками ведення супротиву, рекомендується оцінити обстановку та обрати найбільш ефективний спосіб їх знищення. Якщо укриття має дерево земляне перекриття, противник що знаходиться в ньому може знищуватися підривом кумулятивних зарядів типу КЗ-6 та КЗУ-1 або окопних зарядів, а також підривом укриття потужним накладним зарядом вибухової речовини. В деяких випадках, допускається обстріл укриття з РПО-А після відходу особового складу штурмової підгрупи на безпечну відстань. В цьому випадку, особовий склад блокує вихід із укриття своїм вогнем або безперешкодно (зачаївшись) дозволяють противнику залишити укриття та знищує його своїм вогнем поза укриття раптовим кинджальним вогнем. Деколи бойовики які залишилися живими в укритті, будуть вимушені залишити палаюче укриття, та здійснити прорив. В цьому випадку, особовий склад блокує вихід із укриття своїм вогнем або безперешкодно (зачаївшись) дозволяють бойовикам залишити укриття та знищують їх раптовим кинджальним вогнем.

20. Огляд табору НЗФ. Для огляду табору НЗФ виділяється підгрупа огляду в склад якої включається особовий склад озброєний безшумною зброєю та сапери. До огляду табору (результатів вогневого ураження противника) пошукова (розвідувальна) група приступає повністю переконавшись в тому, що всі бойовики мертві. Спочатку здійснюється швидкий огляд території всього табору, по кожному виявленому бойовику здійснюються контрольні постріли - тільки з безшумної зброї. З цього моменту любий вогонь пошукової (розвідувальної) групи може бути відкритий тільки по противнику який чинить опір або бойовикам які намагаються втекти. Після швидкого огляду табору, переконавшись що противник знищений, проводиться її огляд на наявність мінно-вибухових засобів та розмінування.

24

Після проведення інженерної розвідки місцевості (УВАГА! Пам’ятайте про міни прикриття табору НЗФ та міни-пастки) по периметру табору виставляється бойова охорона, і тільки після цього проводиться детальний огляд місця бою. В ході детального огляду табору, командир пошукової (розвідувальної) групи запам’ятовує (замальовує) розміщення її елементів, місцезнаходження тіл бойовиків та дає вказівки на фото або відео зйомку результатів виконання бойового завдання. Огляд тіл бойовиків, вилучення документів, збір зброї та інших матеріальних засобів проводиться під особистим контролем командира групи або його заступника. При вилучення документів, в тому числі і тих які підтверджують особи убитих, зброї та засобів зв’язку, робляться помітки про їх належності конкретним трупам (особливо коли лиця убитих без ображені засобами ураження). УВАГА! Категорично забороняється: робити будь які помітки на вилучених документах, приховувати їх або знищувати, входити в радіомережу НЗФ використовуючи захоплені засоби зв’язку а також користуватися в особистих цілях захопленими мобільними та супутниковими телефонами бойовиків; передавати захоплені у противника документи, зброю, боєприпаси та інші матеріальні засоби будь-кому до повернення в військову частину та подальшого оприходування їх відповідними службами військової частини). Всі захоплені у бойовиків документи, зброя, боєприпаси а також матеріальні цінності, вказуються командиром групи в звіті про виконання завдання, та здаються встановленим порядком старшому начальнику.

21. Огляд укриття. Огляд укриття здійснюється після знищення або захоплення в полон бойовиків які в ньому знаходяться. Перш ніж приступати до огляду укриття необхідно дочекатися поки в середині нього осяде пил та розвіється дим. Якщо всередині укриття виникли осередки пожежі, від проведення огляду слід відмовитися через небезпеку підриву боєприпасів які знаходяться в середині. Проникаючи в укриття особовий склад діє як правило двома парами, прикриваючи один одного. Перша пара проводе огляд укриття на наявність бойовиків, переміщуючись всередині приміщення не торкаючись будь-яких предметів. По кожному виявленому всередині укриття бойовику, здійснюється два-три контрольних постріли з безшумної зброї. При огляді великого укриття, що має декілька приміщень (закриті кути) в приміщенні за кут кидається граната або здійснюється черга з безшумної зброї. Зазвичай зброя в закритому об’ємі оглушає особовий склад що проводе обшук укриття, заглушує сторонні шуми (стони та горохи боєвиків що залишилися живими). Крім того, застосування безшумної зброї особовим складом що проводе огляд укриття, дозволяє командиру та решті особового складу пошукової (розвідувальної) групи визначити наявність бойовиків які чинять опір при веденні ними вогню зі звичайної стрілецької зброї. Після того, як перша пара особового складу нейтралізує бойовиків що знаходяться в укритті, друга пара проводе перевірку укриття на предмет його мінування.

25

22. Захоплення полонених. Неодноразові спроби блокованих в укритті (в будівлі) бойовиків вступити в переговори з блокуючим їх особовим складом рідко призводять до позитивного результату – вигравши час, оцінивши обстановку (сили нападаючих, та їх розміщення) та перегрупувавшись, бойовики вдаються до спроби прориву (13.09.2001 р. два бойовика після двадцятихвилинних "перемовин" здійснили спробу прориву та були знищені поза укриттям), або затягують час, чекаючи допомоги ззовні. Якщо блокований в укритті противник бажає здатись, йому в жорсткій формі визначається порядок здачі. Перемовини ведуться лише одним військовослужбовцем, всі решта мовчать або спілкуються один з одним пошепки. Бойовикам в жорсткій ультимативній формі пропонується залишити укриття. Більше однієї хвилини на роздуми не дається, після чого не виконавши умови здачі в полон бойовики знищуються рішучими діями штурмової підгрупи. Повторно в перемовини вступати не доцільно (читай перший абзац). При здачі в полон бойовики повинні виходити з укриття по одному, без зброї та спорядження, з високо піднятими руками та закоченими рукавами. Вони направляються в визначене місце догляду (4-6 м в бік від укриття) під прицілом особового складу та лягають на землю лицем донизу з розставленими в сторони руками та ногами, після чого здійснюється їх огляд. Після огляду пораненим надається перша медична допомога. Затримані ізолюються один від одного та негайно допитуються. Попередній допит затриманих проводиться відразу ж після їх захоплення. Метою попереднього допиту є отримання відомостей про табір та противника в районі дій пошукової (розвідувальної) групи в інтересах завдання що виконується нею. В ході попереднього допиту затриманого в таборі НЗФ бойовика встановлюється: його прізвище, ім'я, прізвисько (кличка), позивний в радіомережі НЗФ, дата та місце народження, місце проживання (останнє місце реєстрації), чисельність та приналежність НЗФ що дислокується в цьому районі, ім'я, прізвище та прізвисько (кличка) лідера угрупування (групи) НЗФ та його особистий позивний в радіомережі НЗФ, наявність та місцезнаходження мінно-вибухових засобів в таборі та навколо нього, місцезнаходження схованок (тайників) зі зброєю, боєприпасами та іншими матеріальними засобами. При наявності нерозпізнаних тіл бойовиків та інших затриманих у бойовика який допитується уточнюється їх особистості. В подальшому проводиться більш детальний допит та визначається цінність затриманого, як джерела отримання розвідувальних відомостей. Відомості отримані від полонених пере провіряються, співставляються з відомостями отриманими пошуковою (розвідувальною) групою в ході бою або отриманими від інших джерел. Згідно наявних у НЗФ інструкцій, захоплений в полон бойовик на протязі трьох діб зобов’язаний давати тільки неправдиві та "не точні" показання. Якщо в ході попереднього допиту встановлено що затриманий дає неправдиві показання, перед ним вибачаються та вічливо просять говорити правду і тільки правду.

26

23. Огляд прилеглої до табору НЗФ місцевості. Якщо частині бойовиків вдалося відійти з базового табору, після огляду табору командир пошукової (розвідувальної) групи організовує розвідку місцевості навколо табору по маршруту (в напрямку) відходу бойовиків. Група що проводе захоплення табору, як правило своїми силами противника не переслідує, а тільки проводе огляд прилеглої до табору місцевості, де може переховуватися противник (евакуйовані з табору поранені) або вбиті при відході (померлі від ран) бойовики. Дії розвідувального дозору що проводе огляд місцевості навколо табору прикриваються підгрупою забезпечення або всією пошуковою (розвідувальною) групою. При прочісуванні місцевості пошукова (розвідувальна) група будує свій бойовий порядок трикутником (уступом назад) або кільцем.

Табір НЗФ

Бойовий порядок пошукової (розвідувальної) групи "трикутник" уступом назад при огляді місцевості методом прочісування.

27

Бойовий порядок "кільце", застосовується для огляду місцевості та відході при загрозі нападу противника, виході з блокованого ним району, а також в інших випадках.

Можливий маневр

Рухатися безпосередньо по слідам бойовиків, або поблизу їх - небезпечно через загрозу підриву особового складу на встановлених при відході противника мінах. Якщо сліди противника вказують на те, що він явно обходив визначені, не перешкоджаючі вільному пересуванню ділянки місцевості, то це може свідчити про наявність на цій ділянці мін. В ході прочісування місцевості пошуковою (розвідувальною) групою необхідно: - підтримувати зоровий зв'язок між особовим складом; - дотримуватись основного напрямку руху; - уважно слідкувати за обстановкою повільно пересуваючись від укриття до укриття; - вести розвідку мінно-вибухових загороджень, окремих мін, та вибухових пристроїв по їх характерним ознакам; - не чіпати ніяких кинутих бойовиками предметів; - негайно доповідати про всі виявленні ознаки перебування (знаходження) на даній ділянці місцевості бойовиків (фрагментів тіл бойовиків, крові, обривків бинтів та одягу, медикаментів та їх упаковок, слідів пересування на ґрунті, предметів спорядження, укупорки боєприпасів та інше); - контрольні постріли здійснювати тільки з безшумної зброї; - в випадку вогневого контакту з противником вести вогонь в безпечному для своїх сил напрямку.

24. Знищення табору НЗФ наведенням пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження. Коли прийнято рішення на знищення табору НЗФ наведенням пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження, після проведення дорозвідки об’єкту 28

(цілі), група приховано відходе на безпечну відстань, наводить засоби ураження на ціль противника та коректує їх вогонь. Вогневе ураження табору НЗФ бомбордировочною та штурмовою авіацією, ударами ракетних військ або вогнем артилерії здійснюється до досягнення бажаного результату ураження (подавлення або знищення) противника. Вибір засобів ураження, типу та кількості боєприпасів визначається виходячи з: - площі табору; - кількості бойовиків що знаходиться в таборі; - типу укриттів та інших фортифікаційних споруд; - наявності у противника засобів ППО; - характеру місцевості (рельєф, її захисні властивості, безпечне віддалення до найближчих населених пунктів); - час доби та стан погоди (умови спостереження та коректування вогню); - наявність чергових сил та засобів вогневого ураження та їх ступінь готовності; - точності визначення координат (перш за все для удару тактичними ракетами); - рівня підготовки особового складу пошукової (розвідувальної) групи для наведення тих чи інших засобів ураження, а також ступені готовності та бойових можливостей засобів ураження.

25. Приблизний розрахунок сил та засобів для знищення таборів НЗФ в гірсько-лісистій місцевості. Характеристика цілей Постійний табір 50Х70 м, група 15-20 чол., одне укриття-бліндаж на пологому схилі, два парних окопи бойової охорони. Табір розміщується між двома порослими лісом пагорбами. Табір (тимчасовий табір) 100х100 м, група 25-30 чол., сім розосереджених наметів та шалашів, п’ять парних окопів по периметру. Табір розміщується на скалистому, порослому густим чагарником схилі.

Засоби ураження Тип та кількість боєприпасів Пара штурмовиків Су-25 або Варіанти ракетно-бомбового винищувачівнавантаження: бомбардирувальників Су-24М 1. 4 ОФАБ-100 (250); 2. 4 ОДАБ –100 (250); 3. 2 ОФАБ-100 (250) та 2 ОДАБ –100 (250). Артилерійська батарея 30-50 152-мм осколковосамохідних гаубиць 152-мм фугасних снарядів (підривник фугасний). Пара штурмовиків Су-25 або Варіанти ракетно-бомбового винищувачівнавантаження: бомбардирувальників Су-24М 1. 4 ОФАБ-100 (250); 2. 2 ОФАБ, 8-16 НАР С-12; 3. 1-2 НАР С-25, 8-16 НАР С-12, НАР С-8. Ланка бойових гелікоптерів НАР С-8, гарматне Мі-24П озброєння. Артилерійська батарея 30-40 152-мм осколковосамохідних гаубиць 152-мм фугасних снарядів (підривник дистанційний, осколково-фугасний).

29

82-мм міномет пошукової 20-30* 82-мм осколково(розвідувальної) групи фугасних мін (весь носимий груповій боєкомплект) Пара штурмовиків Су-25 Варіанти ракетно-бомбового навантаження: 1. 4 ОДАБ-100 (250), НАР С-8, С-12; 2. 2 ОДАБ-100 (250), 8-16 НАР С-12;

Постійний табір групи з 1015 чол., одне укриттяпечера, дві скельних кулеметних споруди, в 15 та 40 м від входу в печеру. Печера розміщується на скельному схилі, порослому рідким чагарником. Вхід в Пара винищувачів- Варіанти ракетно-бомбового печеру видимий з повітря. бомбардирувальників Су-24М навантаження: 1. 1-2 УР Х-24МЛ або Х-25Л (підсвічення цілі з землі); 2. 2 ОДАБ-100 (250). Ланка бойових гелікоптерів 2-4 ПТУР «Штурм», НАР СМі-24П 8, гарматне озброєння. ПТРК 9К113 «Фагот» БРГ

3-4 ПТУР «Фагот» или «Конкурс» (в залежності від дальності стрільби)

Довідково: При необхідності командир пошукової (розвідувальної) групи (якщо він закінчив курси з підготовки фахівців груп бойового управління та передових авіаційних навідників ) або передовий авіаційний навідник (далі по тексту ПАН) здійснює наведення та цілевказання для авіації на наземні цілі наступними способами: - курсовий (азимутальний); - відносно характерних орієнтирів; - по квадратах кодованої сітки карти; - відносно опорних орієнтирів; - за допомогою штучних візуальних маркерів; - комбінованим способом. Найбільш притаманні способи наведення авіації на наземні цілі під час ведення пошуку НЗФ противника: 1). Наведення (цілевказання) за допомогою характерних орієнтирів на бойовому курсі або в районі цілі. Здійснюється в наступному порядку: ПАН повідомляє екіпажу (ведучому групи) координати цілі відносно характерного, контрастного орієнтира, який добре видно як із землі, так і з повітря. Екіпажі повітряних засобів за командами ПАНа або візуально виходять на заданий орієнтир (зруйнований будинок, трубу, озеро тощо), який можна легко виявити та розпізнати з повітря. Під час підльоту до орієнтира екіпажу (групи), ПАН доводить до нього інформацію про місце розташування цілі відносно характерного орієнтира та її демаскуючі ознаки. Дальність й азимут від характерного орієнтира до цілі визначається за допомогою карти або “на око ” за допомогою бінокля або ЛПР-1 (лазерного приладу розвідки).

30

Варіант радіообміну ПАН Екіпаж вертольоту (загальновійськовий командир) “111-й, я “Каскад-12”. Прийом" “Каскад-12”, я 111-й. Прийом” “111-й, я «Каскад-12”. Вас спостерігаю. “Я 111-й, “ зруйнований будинок Праворуч під 250 на відстані 2000, зруйнований спостерігаю ” будинок ” “111-й, я “Каскад-12”. Від зруйнованого “Я 111-й, ціль виявив, виходжу на будинку азимут 120 градусів на відстані 1600, бойовий, дозвольте розпочати роботу ” два міномети, знищити ” “111-й, я “Каскад-12”, роботу дозволяю “Я 111-й, на бойовому, вас зрозумів, ” роботу розпочинаю ”

2). Наведення (цілевказання) за допомогою квадратів кодованої сітки карти. ПАН повідомляє екіпажу (ведучому групи) координати цілі, які він знімає з кодованої карти. Цей спосіб використовується, як правило, у випадку коли ПАН не спостерігає візуально цілі, а їх місце розташування відомо за результатами проведеної розвідки. Якщо карта незакодована, то місце розташування цілі ПАН повідомляє в прямокутній системі координат проекції Гауса. Для цього на карті, у районі ведення бойових дій, знімаються координати опорної точки Х0, У0, які передаються екіпажу вертольота. До виходу вертольота на опорну точку ПАН передає екіпажу координати цілі відносно опорної точки. Наприклад: “112-й, ваша ціль від опорної точки 4 км на північ, 3 км на схід”. Приклад: “112-й, я “Каскад-11”, у квадраті 4455 по равлику 9 два 82-х”, (82 – кодоване позначення типу цілі).

3). Наведення (цілевказання) за допомогою опорних орієнтирів Цей спосіб є найбільш зручним та ефективним. Перед початком ведення бойових дій у районі ведення заздалегідь намічаються, нумеруються опорні орієнтири, з яких знімаються точні координати. Як опорні орієнтири можуть використовуватися наземні орієнтири, які добре видимі з малих висот з дистанції 5 – 7 км. Через опорні орієнтири вибираються та зображуються на карті вістові маршрути. Усі маршрути та опорні орієнтири кодуються двозначними числами. При наведенні вертольотів на наземні цілі ПАН вказує екіпажам вертольотів район знаходження цілі. Під час виходу на зв’язок екіпажу вертольота з ПАНом, останній доводить екіпажу номер опорного орієнтира та координати цілі відносно нього. Точність виходу вертольота на ціль залежить від розміру бокового ухилення в момент прольоту вертольотом опорного орієнтиру. З метою більш точного наведення вертольота на ціль у момент прольоту вертольотом опорного 31

орієнтира ПАН візуально оцінює величину бокового відхилення та командами коригує курс вертольота на ціль. Варіант радіообміну ПАН (загальновійськовий командир) “113-й, я “Сокіл - 22”. Прийом" “113-й, я “Сокіл - 22”. Вас спостерігаю , від 8-го азимут 246 на дальності 4200, мінометна батарея, подавити ”

Екіпаж вертольоту “Сокіл - 22”, я 113-й. Прийом ” “Я 113-й, вас зрозумів ” “Я 311-й, ціль виявив, виходжу на бойовий, дозвольте розпочати роботу ”

“311-й, я «Каскад-12”, роботу дозволяю ” “Я 311-й, на бойовому, розпочинаю роботу ”

4). Наведення (цілевказання) за допомогою штучних візуальних орієнтирів або напрямок на ціль може позначатися короткими чергами трасуючих набоїв, сигнальними тканинами великих розмірів, викладеними в напрямку цілі кольоровими димовими шашками, світломаяками або пірофакелами. Для позначення напрямку на ціль передовий авіаційний навідник спочатку візуально виявляє вертоліт, після чого подає команду командиру аеромобільного загону на позначення району цілі. Варіант радіообміну ПАН (загальновійськовий командир) “113-й, я “Сокіл - 22”. Прийом" “113-й, я “Сокіл - 22”. Вас спостерігаю, праворуч 20, два чорних дими, ціль - азимут 70 на дальності 1800, мінометна батарея ”

Екіпаж вертольоту “Сокіл - 22”, я 113-й. Прийом ” “Я 113-й, вас зрозумів ” “Я 113-й, ціль виявив, виходжу на бойовий ” “Я 113-й, на бойовому, дозвольте розпочати роботу ”

“113-й, я “Сокіл - 22”, роботу дозволяю ”

5). Наведення (цілевказання) комбінованим способом Комбінований спосіб наведення (цілевказання) складається з комбінації вказаних вище способів наведення (цілевказання). При нанесенні вогневого ураження по табору НЗФ коректуванням вогню артилерії, пошукова (розвідувальна) група обладнує два-три спостережних поста на віддаленні не менше 400 метрів від цілі. При наведенні штурмової або винищувально-бомбардирувальної авіації безпечна відстань пошукової 32

(розвідувальної) групи від цілі повинна складати не менше 2000 метрів, а гелікоптери армійської авіації можуть наносити удари по цілям в безпосередній близькості від групи (від 50 м - при умові що екіпажі чітко спостерігають свої війська та сили противника). Спостережні пости розміщуються таким чином, щоб забезпечити засічку вибухів снарядів (авіаційних боєприпасів) в складках прилеглої до табору НЗФ місцевості (ярах, ложбинах, ущелинах) та за зворотними скатами висот. Командир пошукової (розвідувальної) групи знаходиться на одному зі спостережних постів, звідки найбільш зручно спостерігати за ціллю та результатами стрільби. Старшими на решті спостережних постів призначаються заступники командира групи та командири взводів (відділень), які мають навички коректування вогню. Коректування вогню командир пошукової (розвідувальної) групи здійснює особисто, в тому числі і по доповідям результатів вогню від старших спостережних постів, а в окремих випадках доручає це комусь зі своїх підлеглих.

26. Відхід. Відхід пошукової (розвідувальної) групи з захопленого табору НЗФ. Пошукова (розвідувальна) група здійснює відхід з захопленого табору НЗФ з дозволу старшого начальника після доповіді йому результатів виконання бойового завдання та прийнятого командиром групи рішення. Перед відходом з захопленого табору НЗФ знищуються всі виявлені укриття та господарчі будівлі, продукти харчування, речове майно, боєприпаси та інші матеріальні засоби які не підлягають вилученню. Мінування місцевості та укриттів здійснюється тільки з дозволу старшого начальника, згідно встановленому порядку мінування (з оформленням формуляра та своєчасного оповіщення своїх військ, в чиїй зоні відповідальності проводиться мінування). При мінуванні використовуються тільки міни (заряди) з фіксованим терміном самоліквідації та встановлені в положення невилучаємість.

27. Вихід із бою. Якщо в ході проведення захоплення або вогневого нальоту бій пошукової (розвідувальної) групи з противником переростає в затяжний характер та його подальше ведення недоцільне (співвідношення сил та засобів не на користь пошукової (розвідувальної) групи), пошукова (розвідувальна) група виходе із бою. Відхід з місця ведення бою здійснюється з дозволу старшого начальника, а при вимушеному екстремальному виході з бою, його причина та результати бою доповідаються негайно після виходу групи з бою. Вихід пошукової (розвідувальної) групи з бою здійснюється раптовим для противника припиненням вогню та швидким відходом особового складу групи на визначений рубіж (пункт збору) або послідовним відходом підгруп, бойових трійок або двійок (пар) на проміжний пункт збору. Вихід пошукової (розвідувальної) групи з бою прикривається димами, вогнем артилерії та бойових вертольотів, міномета або автоматичного гранатомета групи, а при переслідуванні групи противником і встановленням мін.

33

«Раптовий» вихід пошукової (розвідувальної) групи з бою здійснюється як правило після нанесення противнику вогневого ураження всіма вогневими засобами групи (особливо ефективний залповий вогонь РПГ та підствольних гранатометів), після чого вся група або та її частина, яка вела бій, здійснює кидок на визначений раніше рубіж (до обраних укриттів). Дальність разового кидка групи в гірсько-лісистій місцевості може складати від десятків метрів до ста метрів (не більше). При цьому, визначений командиром розрахунок кулемета або пара автоматників з підгрупи забезпечення, з безпечного місця прикриває відхід групи відволікаючим вогнем (навіть не прицільним в бік противника, в тому числі і поверх своїх підрозділів), приглушуючи шум від особового складу що відходе, після чого відходять самі. Вихід з бою з послідовним відходом пошукова (розвідувальна) група здійснює при наявності поранених (загиблих), в ближньому бою, при загрозі обходу та оточення її противником, а також в інших випадках. У всіх випадках, в першу чергу евакуйовуються поранені (загиблі), потім виходять з бою підгрупи або окремі військовослужбовці, які перебувають найближче до противника, займають невигідні позиції, більше ніж інші піддаються вогневому впливу противника.

1-ша трійка

2-га трійка

Як правило, першими в підгрупах та бойових трійках відходе особовий склад озброєний підствольними гранатометами. Укрившись від вогню противника вони прикривають відхід групи загороджувальним вогнем гранатометів поверх своїх військ.

Послідовний відхід особового складу діючих в складі бойових трійок. При яскраво вираженому лінійному шикуванні елементів бойового порядку пошукової (розвідувальної) групи відхід розпочинається з центру під прикриттям вогню з флангів групи. Пошукова (розвідувальна) група виходить з бою розосередженим бойовим порядком, оптимальне шикування бойового порядку "кільцем" або "трикутником" («трилистовиком» уступом вперед - в напрямку відходу). УВАГА! Категорично забороняється (дуже небезпечно) збиватися при виході з бою та відході під вогнем противника в кучу або мати чітко виражений лінійний бойовий порядок (в колону або бойову лінію). Шлях відходу та пункти збору мають бути визначені та доведені до всього особового складу пошукової (розвідувальної) групи завчасно.

34

УВАГА! Ближній бій вимагає величезної винахідливості, неординарності мислення, та нестандартних рішень. Він не вписується в рамки інструкцій, наказів та нормативних актів. Викладений вище матеріал, не зважаючи на те що розроблений на основі аналізу реального досвіду бойових дій 2000-2005 років, все ж таки носить рекомендаційний характер. В гірсько-лісистій та високогірній місцевостях успіх схиляється на користь тренованих підрозділів. Пам'ятайте що діям бойовиків притаманні рішучість що переходе в неоправданий ризик та нестандартна поведінка в бою. Слід віддати противнику належне в винахідливості та пошуку нових ефективних прийомів дій. Аналізуйте дії противника, вивчайте причини його нестандартної поведінки, беріть на озброєння нові прийоми дій та придумуйте протидію їм. Сподівайтесь в бою тільки на себе та своїх товаришів по зброї. Авіація та артилерія можуть лише підтримати вас, а виконувати бойове завдання необхідно сподіваючись лише на свої сили. Протиставляйте "нестандартності" дій противника, злагоджений механізм дій кожного та групи (підрозділу) в цілому, рішучості бойовиків - мужність, витримку та холоднокровність, релігійному фанатизму - намагання перемогти але не любою ціною.

35

ЗМІСТ: Найменування розділу 1. Типи таборів НЗФ та їх основні елементи.

2. Укриття для особового складу які обладнуються в деяких таборах НЗФ.

3. Охорона базового табору НЗФ.

4. Мінно-вибухові загородження які обладнуються навколо табору НЗФ.

5. Організація життєдіяльності в базовому таборі НЗФ.

6. Дії бойовиків при нападі на їх базовий табір.

7. Пошук та дорозвідка базового табору НЗФ.

8. Дії підрозділу що веде пошук під час виявлення базового табору НЗФ.

9. Оцінка противника та місцевості.

10. Особливості організації та підготовки вогневого нальоту та захоплення.

11. Наведення пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження.

12. Бойовий порядок групи.

13. Зайняття вихідного положення для проведення вогневого нальоту (захоплення).

14. Обрання моменту для нападу на табір НЗФ.

15. Дії пошукової (розвідувальної) групи при знищенні табору НЗФ.

16. Особливості застосування пошуковою (розвідувальною) групою зброї та боєприпасів при знищенні табору НЗФ в гірсько-лісистій місцевості.

17. Вогневий наліт.

18. Дії пошукової (розвідувальної) групи при проведенні вогневого нальоту з використанням міномета.

19. Захоплення пошуковою (розвідувальною) групою табору НЗФ.

20. Огляд табору НЗФ.

21. Огляд укриття.

22. Захоплення полонених.

23. Огляд прилеглої до табору НЗФ місцевості.

24. Знищення табору НЗФ наведенням пошуковою (розвідувальною) групою засобів ураження.

25. Приблизний розрахунок сил та засобів для знищення таборів НЗФ в гірсько-лісистій місцевості.

26. Відхід пошукової (розвідувальної) групи з захопленого табору НЗФ.

27. Вихід із бою. Зміст

Сторінки 3-4 4-5 5-6 6-7 7-8 9-10 10-11 11 11-12 12-13 13-14 14-17 17-19 19 19-20 20-23

23-24 24-25 25-26 26-27 27-28 28-29 29-30 30-31 31-35 35 35-37 38-39 36